Стрічка новин
За жорстоке поводження з тваринами – до суду: В останні роки у світі все більшого визнання набуває думка, що гуманне поводження з тваринами — один із показників цивілізованості Згадаємо Василя Войцеховича: Старше покоління лебединців добре знало ім’я Василя Олександровича Войцеховича (народився 23.12.1912/05.01.1913, м. Краснокутськ (Красний Кут) Богодухівського ...А спомин повернув у юність: Прочитала в газеті «Будьмо разом» від 19 листопада цього року зворушливу розповідь-пам’ять про курсанта Юрія Молодику під заголовком «Він був Автоматичне списання коштів з банківських рахунків боржника – одразу звернись до ДВС: Громадяни, які мають борги по житлово-комунальних послугах чи не сплатили штраф, наприклад, за перевищення швидкості, кошти на банківських рахунках таких Яна ТРОФИМЕНКО: «...Шлях до перемог не буває без перешкод»: Лебединська каратистка, чемпіонка і володарка Кубка світу Яна Трофименко розповіла читачам тижневика “Будьмо разом” про свій шлях до успіху. У полі на Лебединщині знайшли авіаційну бомбу: 31 травня о 15:00 до Служби порятунку «101» надійшла інформація про знайдення предмету, схожого на боєприпас, у селі Червлене, що 10 травня - День матері: Ганна Михайлівна Лаврінченко може поправу називатися найбагатшою жінкою Кам’яного. І справа не в сріблі-золоті у її господі, як дехто може Звернення депутатів Лебединської районної ради до Президента України: Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Сумської обласної державної адміністрації, Сумської обласної ради щодо утворення та ліквідації районів. Поліція Сумщини розшукує псевдобанкіра, який спустошив рахунок жителя Лебедина: Минулої доби мешканець міста Лебедин став жертвою шахраїв. Сума збитку складає 53 000 гривень. Поліція проводить оперативно-розшукові заходи з метою Не забуваймо про позитив: З приходом нової влади завжди покладаєш надії на молодих, перспективних, повних прогресивних ідей, готових до реалізації новітніх проєктів посадовців та

Кожного ранку ця миловидна жіночка поспішає до своєї улюбленої роботи. Тут на неї чекають численні відвідувачі, бо ж не тільки у справах заходять до поштового

відділення зв’язку, а й поспілкуватися із завідувачкою – Світланою Миколаївною. А вона, приймаючи передплату на різні видання, посилки, замовні листи, комунальні платежі, перекази, поповнення на мобільні телефони, разом з тим встигає поспілкуватися з кожним відвідувачем, сказати привітне слово, посміхнутися мило, а ще розрадити в якійсь ситуації, підказати, дати пораду щодо вирощування, скажімо, квітів, щось із городини, бо сама займається цими улюбленими справами, тощо. То хто ж вона?

У напруженому ритмі про­ходить кожен день за­відувачки відділенням поштового зв’язку №2 Світлани Миколаївни Харченко.  Знаходиться воно по вулиці Кобижча. У підпорядкуванні завідувачки  невеличкий колектив листонош. Це Ольга Козак, Надія Харченко, Оксана Сахно, Олена Тинда. Отож,  їй треба скерувати «дівчат» у потрібному напрямку, бо до того, що вони розносять жителям чималого «кобижчанського» мікрорайону кореспонденцію, ще й доставляють пенсію пенсіонерам, різні товари за замовленням. А тут помилок не повинно бути. Бо ж уявіть собі, якщо старенька бабуся  не отримає вчасно грошей або якогось товару, то буде дуже  розхвильована. Тому листоноші відділення і намагаються ввічливо, вчасно, вповні обслужити мешканців вулиць, що входять до дільниці обслуговування поштовим відділенням №2. На це їх і налаштовує Світлана Миколаївна, адже має великий досвід роботи поштового зв’язківця – більше тридцяти років.

А починалося знайомство Світлани Миколаївни із спе­цифікою роботи пошти в її тепер уже далекій юності. Вона народилася в с. Підопригори, у звичайній родині колгоспників, де вже виховувалися дві її сестрички – Людмилка і Тамарочка. Батьки, не дивлячись на велику зайнятість сільською працею, приділяли увагу своїм трьом донечкам – трьом сонечкам. Виховували їх у любові, праці, ніжності, красі. Дівчатка росли старанними, добре вчилися в школі. Світлана з сестрами пройшла три її ланки: початкову – у Підопригорах, восьмирічну – у Павленковому, середню – у Штепівці. Всі сестрички, здобувши шкільну освіту, пішли вчитися далі, аби освоїти професію для життя: Людмила стала педагогом, Тамара – ткалею, Світлана – бухгалтером і товарознавцем.

Та якось доріжка повернула Світлану до Підопригорівського сільського відділення зв’язку. А там запропонували: «Нам потрібна завідувачка. В тебе ж бухгалтерська освіта. Рахувати добре вмієш, розібратися в паперах зможеш, тому приймай відділення». Ось саме тоді й почався її шлях завідувачки поштовим відділенням зв’язку. Далі він проліг до м. Лебедина, де потрібно було очолити міське відділення №4. Їй запропонувало цю посаду поштове керівництво з Лебедина. На той час Світлана заочно вже закінчила кооперативний технікум. У кооперацію, торгівлю їй не хотілося йти, отож продовжила займатися справою, що була дуже до душі. Одина­дцять років очолювала четверте відділення на околиці нашого міста, в районі профтех­училища. Скільки в неї було справ – не перерахувати! Привітну, щиру на добре слово жінку любили всі відвідувачі: і жителі цього мікрорайону, і працівники лісгоспу та училища, і студенти.

Та незабаром для поштового зв’язку почалися сумні часи реорганізації. Керівництво з «високих верхів» по всій Україні ліквідувало так звані «зайві», «нерентабельні» відділення. А вони ж так необхідні були людям! Та хто до них прислухався? Тоді Світлану Миколаївну перевели на посаду заступника начальника виробничої дільниці центрального відділення зв’язку міста.

Через кілька років роботи в ньому Світлані Миколаївні запропонували очолити друге відділення зв’язку. Відтоді ось уже п’ятнадцятий рік вона господарює в ньому. Справ у завідувачки зараз значно більше, ніж було раніше. Та дарма. Накопичений досвід дозволяє всі обов’язки виконувати швидко, вчасно, вміло. Тому й поважають цю добросовісну й привітну жінку і відвідувачі, і поштове керівництво.

Та найбільше шанують свою маму і бабусю її діти Аня й Ігор зі своїми родинами. Світлана Миколаївна дуже радіє, коли вони всі разом у її господі. Онучки Валерія і Маргарита обов’язково розкажуть про свої успіхи в школі, про своє потаємне. І коли пригортаються до бабусі, то їй здається, що вона – найщасливіша людина. Як це добре відчувати власне продовження в дітях, онуках!

Поза роботою у Світлани Миколаївни теж чимало справ. Влітку її подвір’я потопає в квітах, город радує дорідним урожаєм, і все це завдяки її працьовитим рукам. Взимку може дозволити собі почитати книги, послухати хвилюючу і приємну для душі пісню.

Так у турботах злітають удаль роки Світлани Харченко. Не зчулася, як на життєвому календарі засяяли дві золотих п’ятірки. Ювілей чарівний, поважний, величний. Тож нехай і далі множаться Ваші літа, шановна ювілярко, а оточуючі Вас люди дарують радість, тепло, щирість, бо Ви того заслужили у ставленні до тих же людей.

Надія СОЛОДОВНИК.                                       

 Фото Наталії МАТВЄЄВОЇ.

Додати коментар