Стрічка новин
Валерій ЧАЛИЙ, директор ТОВ «Крук», депутат обласної ради: «Коли ти займаєшся тим, що приносить задоволення, то не помічаєш, як плине: – Валерію Григоровичу, Ви керів­ник досить солідного підприємства – ТОВ «Крук». Цікаво, а чому «Крук»? Земельні спори. Як їх вирішити?: Куди звернутись, процедура розгляду, закони, якими слід керуватися у їх вирішенні, судовий порядок вирішення спору, вартість судового збору. «Мій домашній улюбленець»: Всім кохання – від живої «валентинки» Люсі. Фото Тетяни Шаповал. Якщо у вас живе домашня  тваринка, неважливо, хто це: котик, собачка, Як було колись i як – зараз: Колись на міському стадіоні Лебедина взимку завжди було людно. Лебединці каталися на ковзанах, влаштовувалися змагання із зимових видів спорту. Горобчик: Олюся вийш­ла із по­ліклініки, куди ходила ро­бити рентген коліна, яке вже третій місяць боліло, опухло. Не допомагали ніякі компреси, мазі… Ціни на ринку на 1 вересня 2020 року: М’ясо (1кг) – 120-150 грн. Сало (1кг) – 40-130 грн. Майстер добрих справ: У кожного спогади про минуле життя свої. Мої - грунтуються на тих, з ким ішов життєвою дорогою, з ким працював Знов чарує музикою нас духовий оркестр, який спиняє час....: У 1960-70-х роках майже кожне село Лебединщини мало свій духовий оркестр. У Кам’яному духовим оркестром, який діяв при СБК, керував Непроста доля Клавдії Луківни. Розповідь перша.: Нещодавно, перебираючи домашній архів, мені потрапив до рук давній альбом уже немо­ло­дої, як за студентськими мірками, 37-річної випускниці Лебединського У водоймах зникає риба: З українських водойм зникають чехоня, лин, головень, сазан, жерех. На це впливають браконьєри. Їх за останні 20 років побільшало майже

Я – житель міста Глухова, але передплачую газету для сімейного читання «Будьмо разом», бо вона універсальна. Кожен читач знайде в ній щось цікаве для себе особисто

та й взагалі прочитає всі матеріали, бо вона до душі.

На сторінках видання – насиченість інформації: всеукраїнської, обласної, районної, міської, а також поради садівникам, городникам, господиням, цікаві життєві історії, різноманітні тематичні сторінки. Особливо імпонує мені сторінка «Грані слова», де публікуються творчі доробки моїх друзів – Богдани Гусак з Малого Висторопа, Віталія Меланіча із Сум, Миколи Андрієнка з Недригайлова. А нещодавно порадувала дописувачка з Черкащини, із смт Чорнобай Людмила Павлик. Це моя одногрупниця по філологічному факультету Сумського педагогічного інституту ім.А.С.Макаренка. Ми випускалися в далекому вже 1975-му. Здавалося б, що особливого в її «Життєвій замальовці»? Але я побачив глибинний зміст твору. Авторка описала природу і людей у гармонійному поєднанні: початок зими, голі дерева, птахи відлетіли у вирій, похмурі перехожі одягли маски. Людмила, мабуть, згадала китайську народну мудрість. У мові цього народу є ієрогліф, котрий має два значення – «криза» і «нові можливості».

Вчитель української мови та літератури нагадала слова непе­ре­вершеного лірика Леоніда Глібова: «До тебе, люба річечко, ще вернеться весна, а молодість не вернеться, не вернеться вона». Так, природі повернеться радість. Повернеться вона й до людей, тільки не треба впадати у відчай, хоча й роки на зиму повернули. Авторка розуміє, як людям зараз важко, але вона мудро чинить, не звинувачуючи нікого, бо треба, щоб кожен читач заглянув у свою власну душу й сам собі промовив біблійні слова: «Відчай – це тяжкий гріх».

Колись мені довелося бачити фільм про Вольфа Мессінга. Син і мама довго не бачилися. Вольф питає: «Як живете, матусю?» А неня відповідає: «Ти поряд зі мною. Що ще треба? Я щаслива!» Чи багато з нас так розмовляє одне з одним? Тому через газету прошу земляків: «Скажіть отакі слова найріднішим, друзям, знайомим. Скажіть… Скажіть, поки не пізно. Поки вони живі»...

З повагою, Анатолій ПЕЧЕНИЙ, м.Глухів.

Додати коментар