Стрічка новин
Майстер добрих справ: У кожного спогади про минуле життя свої. Мої - грунтуються на тих, з ким ішов життєвою дорогою, з ким працював У звільненому селі Боромля знайшли тіло закатованого чоловіка: Про це у Telegram повідомив голова Сумської ОВА Дмитро Живицький. "На території громади продовжують знаходити закатованих ворогами людей. У одного Чесноти Валентини Сироти: В історії Маловисторопського коледжу ніколи не було дефіциту педагогічних кад­рів, тут постійно тривав відбір фахівців  з тих,хто бажав працю­вати ...Школа з вікнами у сад: Вона завжди чекає своїх колишніх учнів, які літньої пори з радістю поспішають у її обійми. Пройдуться тінистою алеєю до її Російські війська все частіше використовують некеровані боєприпаси: Тим самим, збільшуючи ризики для цивільного населення. Такі дані наводить Британська розвідка. Очікується, також, що росіяни можуть вдатися до  використання  Навчаємось дистанційно: Період вимушеного карантину, протягом якого працюють пе­дагоги та навчаються діти України та світу, – період змін, но­вов­ведень, перезавантаження Чарівна краса вишиванки: Нещодавно Україна відзначила чудове національне свято – День вишиванки.       Як відомо, вишиванка – це не просто красивий одяг, це оберіг нації, Все менше ветеранів серед нас : Все далі від нас лихоліття Другої світової. Цього року відзначаємо 75-ту річницю. На жаль, все менше залишається ветеранів, учасників, свідків Наш дитсадок - один iз кращих!: За вісім років роботи, після відновлення у Межирічі дитячого садочка «Берізка», з нього випустилось 76 дошкільнят. З минулого межиріцьких хуторів: У кінці XVIII ст. межиріцьких і хутірських військових обивателів, колишніх козаків, царський уряд зарахував до державних селян, які, будучи юридично

Шановні читачі тижневика «Будьмо разом», користувачі сайту «Лебедин press»!


Після тимчасового вимушеного припинення випуску газети «Будьмо разом» у зв»язку з воєнними діями, ми знову розпочали її діяльність. При цьому, ми зберігаємо основне спрямування видання – газета для сімейного читання
До того ж, ми розширюємо кордони інформування, щоб стати ближчими до кожного читача. Тож тепер нас можна знайти не лише на сайті, а й у Telegram каналі та facebook.
Тому, якщо хочете про все дізнаватися першими, підписуйтесь на наші сторінки у соцмережах:

https://www.facebook.com/lebedinpress
https://t.me/lebedinpress
Дякуємо, що залишаєтесь з нами!

Координатор сайту Євгеній Чижик.
Із повагою Василь Дацько,

головний редактор тижневика «Будьмо разом» та інтернет-видання «Лебедин press», Заслужений журналіст України.

Я – житель міста Глухова, але передплачую газету для сімейного читання «Будьмо разом», бо вона універсальна. Кожен читач знайде в ній щось цікаве для себе особисто

та й взагалі прочитає всі матеріали, бо вона до душі.

На сторінках видання – насиченість інформації: всеукраїнської, обласної, районної, міської, а також поради садівникам, городникам, господиням, цікаві життєві історії, різноманітні тематичні сторінки. Особливо імпонує мені сторінка «Грані слова», де публікуються творчі доробки моїх друзів – Богдани Гусак з Малого Висторопа, Віталія Меланіча із Сум, Миколи Андрієнка з Недригайлова. А нещодавно порадувала дописувачка з Черкащини, із смт Чорнобай Людмила Павлик. Це моя одногрупниця по філологічному факультету Сумського педагогічного інституту ім.А.С.Макаренка. Ми випускалися в далекому вже 1975-му. Здавалося б, що особливого в її «Життєвій замальовці»? Але я побачив глибинний зміст твору. Авторка описала природу і людей у гармонійному поєднанні: початок зими, голі дерева, птахи відлетіли у вирій, похмурі перехожі одягли маски. Людмила, мабуть, згадала китайську народну мудрість. У мові цього народу є ієрогліф, котрий має два значення – «криза» і «нові можливості».

Вчитель української мови та літератури нагадала слова непе­ре­вершеного лірика Леоніда Глібова: «До тебе, люба річечко, ще вернеться весна, а молодість не вернеться, не вернеться вона». Так, природі повернеться радість. Повернеться вона й до людей, тільки не треба впадати у відчай, хоча й роки на зиму повернули. Авторка розуміє, як людям зараз важко, але вона мудро чинить, не звинувачуючи нікого, бо треба, щоб кожен читач заглянув у свою власну душу й сам собі промовив біблійні слова: «Відчай – це тяжкий гріх».

Колись мені довелося бачити фільм про Вольфа Мессінга. Син і мама довго не бачилися. Вольф питає: «Як живете, матусю?» А неня відповідає: «Ти поряд зі мною. Що ще треба? Я щаслива!» Чи багато з нас так розмовляє одне з одним? Тому через газету прошу земляків: «Скажіть отакі слова найріднішим, друзям, знайомим. Скажіть… Скажіть, поки не пізно. Поки вони живі»...

З повагою, Анатолій ПЕЧЕНИЙ, м.Глухів.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар