Стрічка новин
Коротун – відоме в Лебедині прізвище: Коли я повідомив нашого шановного земляка науковця Миколу Миколайовича Коротуна про те, що збираюся про нього написати, він люб’язно погодився На Лебединщині вогнеборці ліквідували пожежу в житловому будинку, що не експлуатується: 1 квітня о 15:34, до Служби порятунку 101, надійшло повідомлення про загоряння житлового будинку, що не експлуатується по вул. Шевченко Лебединські поліцейські оперативно викрили чоловіка, який обікрав свого родича: Аби збагатитися, зловмисник викрав золоті вироби у брата. Однак залишитися невикритим йому не вдалося, працівникам відділення поліції №3 (м. Лебедин) «Твоя енергонезалежність»: «СумигазЗбут» розпочав повертати залишки невикористаних коштів усім учасникам акції «Твоя енергонезалежність», яка тривала з жовтня 2019 по березень 2020 року. Висловлюємо співчуття родині військовослужбовця ЗСУ, нашого земляка, Максима Стеблянка: Сьогодні, 6 квітня, близько 9:30 під час виконання бойового завдання в захисті суверенітету та територіальної цілісності України у зоні проведення Вернісаж ідей Василя Сухомлинського: Людина починається з країни дитинства. А якою буде ця країна? Який внесок у становлення особистості дитини може зробити кожен з Прагне бути першою: Чарівної осінньої пори щороку сту­дентство нашої краї­ни відзначає своє свято. День студента – свято молодості, краси, свято енер­гій­них, завзятих, Пригадали чудову людину, педагога, науковця: Пливуть роки, ніби птахи у синю даль. Відсвяткував свій ювілей (90 літ) Лебединський фаховий педагогічний коледж ім. А.С. Макаренка. А У команді Сумщини «Дні Європи – 2021»: Активісти шкільного євро­­­­­клубу “Mayflower” Лебе­­дин­­ського закладу зага­льної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 (координатор – вчитель  англійської мови Логвиненко Н.М.) Лебединці борються з незаконним розповсюдженням наркотичних речовин: Небайдужі жителі міста зафарбували стіни будівель, зупинок та муралів, де був розповсюджений Telegram канал із продажем наркотичних засобів.

Олюся вийш­ла із по­ліклініки, куди ходила ро­бити рентген коліна, яке вже третій місяць боліло, опухло. Не допомагали ніякі компреси, мазі… Присіла на автобусній зупинці.

На другому кінці лавочки сидів  літній чоловік. Раптом до її ніг підлетів горобчик. Чоловік сказав: «Дивіться, як близько, він вас не боїться»…

Горобчик якось дивно набурмосився, став більш пухнастим. Олюся пригадала дитинство, як вона, сидячи на вишні, підгодовувала горобців. Вони настільки здружилися з нею, що дзьобали пшоно навіть із пелени, поки вона читала книжку. А бабця тоді говорила, що у неї незрозумілий зв’язок із птахами.

Горобчик сидів непохитно, мовчки, періодично розпушувався і стискався. «Якийсь він дивний, щось явно від вас хоче…», сказав чоловік. Олюсі стало чомусь смішно, і вона,  звертаючись до пташки, неголосно заговорила: «Який же ти – гарний, чепурний! Пухнастий! Чистенький. Яка чудова у тебе біла смужка навколо шийки, а яка красива темна плямка-мітка під смужкою, наче краватка!  Я б тебе чимось пригостила, та наперед не знала, що ти до мене прилетиш. У мене, на жаль, нічого немає. А ти, якщо хочеш їсти, лети на канал, он – навпроти! Там багато травички з насінням. Лети!»…

«Ну, діла!, – сказав чоловік, – такого я ще не бачив! Щось він занадто на­дутий, може, хворий? Я зараз його віднесу під паркан». «Не треба, він просто слухає, – сказала Олюся. Кож­ному приємно, коли його хвалять».

Горобчик слухав, слухав, повернув голівку набік, подивився на Олюсю, двічі цвірінькнув та й полетів у напрямку каналу. То він говорить: «Так, дякую», – сказала Олюся.

«Ну, ви – просто фея! – мовив здивовано чоловік. Він, виявляється розуміє людську мову! Чудеса, й годі».

Увечері розповіла чоловікові про дивного горобчика. Подумала, може, це якийсь знак? Пригадала, як бабця вчила, що, коли віриш щиро у Бога, він посилає знаки, треба їх тільки вчитися  розуміти. Треба бути дуже уважним до навколишнього світу. Навіть, коли йдеш вулицею, про щось згадуєш, думаєш, щось вирішуєш –  і раптом перед тобою падає листочок із дерева, якого немає поруч, і вітру немає, щоб його приніс… Це може бути підказка, яка залежить від того, як упав листок – стебельцем до тебе, чи від тебе. Навколо – світ, дивовижний, загадковий…

…Вдома заходилася готувати вечерю, прибирати, закрутилася зовсім і забула про коліно.  Вранці вирядила на роботу чоловіка й знов взялася до роботи. Аж тут здумала, що треба помазати коліно. А воно ж – не болить! Та й припухлість майже зникла!  От тобі – й знак! Дивний горобчик! Права була бабця, коли говорила, що пташки – Божі посланці, і треба до них придивлятися, ставитися з повагою.  Боронь Боже – зобідити пташку! От така історія! Хочете – вірте,  хочете – ні…

Людмила Осока, м.Київ.

Спеціально для лебединської дітвори.

Додати коментар