Стрічка новин
Обережно, шахраї!: Відділ з питань взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи закликає сумчан не вірити шахраям, які користуються Дмитро ШУМАЄВ:  «Країна-оазис посеред пустелі»: Дмитро ШУМАЄВ – лебединець, закінчив школу № 5, потім ВПУ лісового господарства та Сумський національний аграрний університет. Вже декілька років Її вибір – стати військовим: Знайомтеся: наша землячка Марина  Кубрак. Правда ж, симпатична дівчина у військовій формі! Вона народилася, зростала й навчалася свого часу в Iспит пройшли успішно: Вже втретє ми маємо честь приймати на Лебединщині поважного гостя - володаря чорного поясу 3 дану, президента федерації кіокушинкай карате Анатолій Сахно, Почесний громадянин Лебедина: «Хто хоч рік побув учителем – ним залишається назавжди»: Своєю малою батьківщиною киянин Анатолій Сахно, якого знають на Лебединщині як талановитого письменника, співака, музиканта, вважає село Будилку, Уривки Лебединських розмов: Розмовляють дві жіночки: – Оце у нас у селі було храмове свято. Поз’їжджалися родичі до людей, а з ними діти. Бігають Майстер-клас у ВПУ: Існують професії, які не втрачають своєї актуальності в усі часи. До таких можна віднести професію «кухар». Основною її перевагою є Із 30-річчям незалежності України і Днем міста!: Шановні земляки – близькі і дорогі мені люди! Сьогодні жителі Лебединщини святкують День міста, День визволення від фашистських загарбників,  а З Днем народження, пане генерале: З Днем народження, пане генерале, або одкровення Владислава Бухарєва про власну долю, як дарунок від Бога. Владислав Бухарєв 34-ті роковини Чорнобильської катастрофи: 26 квітня – день пам’яті тих, чиє життя 34 роки тому передчасно обірвала Чорнобильська трагедія, день людської шани та вдячності

Зустрілися старий із молодим, і вийшла між ними ось така розмова.

– Пам’ятаєте, чим скінчилась вся  та справа з євробляхами? Як не знаєте? Ви тут живете? Та тут недалеко до кордону! Тут кожен другий, або і кожен перший був

на єврономерах!

– Та ні, діду, до чого тут Vodafon і Київстар! То не ті номери! Ви що, новин не дивитесь, не читаєте? І на смартфоні немає інтернету? Ану-ну покажіть. То і є ваш смартфон? Ого! Його Вам, напевно, ще перший президент вручив — за службу Отєчєству. Що? Внучка викидала, і Вам стало шкода? Напевно, вона ще зовсім маленька — не було сили далеко закинути. Він же на два кіло потягне! Я Вам точно кажу: в нас з такими вже давно ніхто не ходить - ні малі, ні старі.

Що? І Ви не ходите? Як Ви кажете? Ви героїчно пересуваєтесь на трьох ногах — одна не згинається, друга не розгинається, а третя тягне, але не туди? Та я бачу, діду, що Ви якось рухаєтесь ніби... Дуже подібно на...  Так, знаєте, в фільмах зомбі до людей підкрадаються. Хто такі зомбі? То такі штучки... Вони такі... Та нє, краще я Вам не буду розказувати — ви точно образитесь. Та нє, не буду! Та і не дуже ви подібні! А як глянути, то й точно не подібні. Ви ще славно тримаєтесь! В цій кепочці Ви на юного Наполеона схожі. Ні, правду Вам кажу! А піджачок цей висить на Вас як на Чінгізханчику.

А ну пройдіться! Але гордо так, по-парадному! І паличку свою мені дайте — нащо Вам та паличка? Дайте сюди! Та дайте сюди... Та давайте!

Ой! Ой, діду, пардон! Ой, вибачте! Що ж Ви так зразу носом в грунт, у конюшину?! Що? Паличка то і є та Ваша перша нога – та, яка не згинається? Пардоньте! Я ж не знав! Дайте я Вас пообтріпую, бо Ви весь у пилюці, як той Індіана Джонс. Та станьте прямо! Та що?! Чого Ви кричите?! Та не вибиваю я з Вас душу! Ні! І не хочу жизні Вас позбавити. Ви, діду, якийсь, як паперовий. Вас здати на макулатуру - ніхто й не помітить підміну!

Що? До Вас у гості запрошуєте? На чарку чаю? Баба Ваша радіє гостям? І я би хотів!  І Ви мені сподобались! Але я тепер без машини. І я мав Мерседес! А  тепер мушу бігти на маршрутку, поки не пізно. Щасливо, діду!

 

Іван Мандрівний.

Додати коментар