Є у нашому будинку унікальна бабуся – Горпина. Але всі її звуть Гапою. Довгожителька досі струнка, завжди з посмішкою. Сусіди до неї звертаються за порадами,

наприклад, як лікуватися, коли покусали бджола чи кліщ, що робити, коли дитина заїкається. Все вона знає. Заміж чомусь не пішла. – «Марш Мендельсона не для мене – каже стара. – Марш, жінко, за пляшкою, марш з моїх очей, марш обід варити!»

Та якось захворіла бабулька. Лікарі ніяк не могли визначити, що у неї з головою. Отак опинилася вона в лікарні. І тут трапилося таке, що й досі згадують всі лікарі.

Бабі Гапі з вечора голову побрили. І тут закортіло їй вночі у туалет. Всі сплять. Подумала, ніхто не побачить, що вона гола. Туалет був загальний. А там один страждалець годину сидів на унітазі – закреп. Кабіну не закрив. І раптом бачить лису, худу, голу стару жінку. Від страху чоловік влип в унітаз. І на нього напала «швидка» – пронос.

А баба Гапа зробила своє діло і почимчикувала до палати. Але переплутала і потрапила до чоловічої. Підійшла до ліжка. І ось коли підняла ковдру (а там спав чоловік з радикулітом), той від дотику відкрив очі і спросоння подумав, що прийшла смерть. А коли гола, худа, лиса стала закидати ноги, щоб лягти, чоловік скочив з ліжка і закричав: «Люди! Рятуйте! Смерть прийшла!» І побіг у коридор, неначе й не було радикуліта. Ось так баба Гапа вмить вилікувала двох чоловіків.

У лікарні довго сміялися всі: і хворі, і медперсонал, а також сусіди нашого будинку.

Лідія Можаєва, м. Київ, позаштатний автор тижневика «Будьмо разом».