Стрічка новин
Відвідали Сорочинський ярмарок: Члени любительського клубу «Надвечір’я» при Лебединському МЦКД (керівник Світлана Костиріна) виконали зап­лановану літню культурну програму. Яна ТРОФИМЕНКО: «...Шлях до перемог не буває без перешкод»: Лебединська каратистка, чемпіонка і володарка Кубка світу Яна Трофименко розповіла читачам тижневика “Будьмо разом” про свій шлях до успіху. Станом на 29 вересня 2020 року на Сумщині 4008 випадків захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 195 осіб (Суми - 153, Ромни - 5, Охтирка - 7, Глухів - 1, Ветеран гема і сьогодні в строю: У ці красиві, погожі серпневі дні святкує своє 85-річчя Леонід Гема із села Ворожба Лебединського району. Тут «господарюють» бур’яни: Вулиця Шевська (кол. Антонова) – поряд із центром нашого міста. Радують погляд ошатні будиночки, нові су­час­ні паркани. А от біля 27 вересня - всеукраїнський день дошкілля: Дошкільна ланка займає провідну роль у вихованні підростаючого покоління, адже саме в цьому віці формується особистість дитини. У Лебедині сталася жахлива аварія: Водій, який рухався на великій швидкості по вул.Гастелло, 61, не впорався з керуванням та вилетів прямісінько на подвір’я житлового будинку. 5 нюансів трудових відносин між працівником та фізичною особою-підприємцем: За словами директора Сумського обласного центру зайнятості Володимира Підлісного, фізичні особи-підприємці становлять вагому частку від усіх роботодавців. 102: що трапилось? з 25 по 31 травня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 153 заяви та повідомлень громадян, з них 15 на момент реєстрації Всеукраїнська перемога шкільного євроклубу: Протягом декількох місяців команда проєкту Представництва Європейського Союзу в Україні «Інформаційна підтримка мереж ЄС в Україні»

Прийшовши зі школи, сестрички-старшокласниці Марина і Аня підсіли за гаджети. Бабуся Віра готувала обід, по квартирі розносилися пахощі оладок з яблуками.

– Дівчатка, за стіл, – гукнула бабуся. – А я поки що навідаюся до Валентини Петрівни, поїсти їй віднесу.

Сусідка Віри Матвіївни тиждень тому поверталася з магазину і втрапила ногою в ямку на дорозі. Раптом відчула різкий біль – і ось вердикт лікарів: перелом нижньої частини гомілки. Тепер сидить у гіпсі, сумує. Невістка провідує, привозить харчі, а син Андрій далеко від дому – в Німеччині, як ветеринар працює на місцевого фермера.

– Ось так, Вірочко, – мовила до сусідки Петрівна, – щороку 13 грудня збиралася в мене вся наша родина; 11 грудня – день народження сина, якого назвали на честь Андрія Первозванного, 13-го-православне свято цього апостола. А в цьому році будемо без свого Андрія. Та й для мене яке свято в гіпсі?! Біда та й годі!

– Валюшо, – до весілля, як-то кажуть, все заживе. Тим більше, влада ось-ось карантин оголосить, сидітимемо всі по домівках. Хоча б до церкви на Різдво сходити.

– Церкви, я думаю, не повинні закрити, люди ж туди молитися приходять за здоров’я, за благополуччя кожної родини…

– Поживемо-побачимо. А ти, сусід­ко, їж оладки, поки гарячі. Чай зараз тобі приготую.

Потім сіли удвох погомоніти. Пригадали, як колись з дівчатами уночі на свято Андрія ворожили на женихів. Повечерявши з родиною за столом, дівчина, аби ніхто не бачив, відламувала шматочок хліба, клала його нишком під скатертину, а, лягаючи спати, – під подушку, приказуючи: «Суджений-ряджений, приходь мого хліба скуштувати». З тим і засинали. А на ранок, сміючись, розповідали одна одній свої сни.

– Мені, ти знаєш, – поглянула, посміхаючись, на сусідку Віра Мат­віївна, – мій Петро й наснився: два повнісіньких відра з водою ніс до моєї хати. Такий же високий, а на голові – кучері.

– Бачиш, і прожили з ним добре стільки літ! Я пам’ятаю, читала в соннику, що чиста вода – до щастя в родині. Ось так!

На подвір’ї Валентини Петрівни голосно загавкав Жучок.

– Я нікого не чекаю, – сказала господарка. – Невістка прийде завтра ранком.

Виявляється, листоноша вкинула в поштовий ящик газету. Пригадала Петрівна, що днями прочитала, як 71-річну жінку в Сумах обманули шахраї. Їй нібито зателефонувала «невістка» і сказала, що її чоловік збив на переході школяра, якого забрала «швидка». Тому їй потрібна сума в розмірі 20 тисяч гривень. Перерахувавши її на вказаний по телефону банківський рахунок, жінка, зателефонувавши до рідних, зрозуміла, що це справа шахраїв.

– А мені теж недавно увечері по телефону хтось дзвонив, що заблокований мій рахунок і треба назвати останні цифри банківської картки. Так я відразу телефон відключила.

– Ну й молодець!

Віра Матвіївна поділилася з сусідкою почутою інформацією про те, що не в усіх країнах коронавірус так дошкуляє людям. У Камбоджі, наприклад, на кінець листопада зареєстровано лише 14 місцевих жителів, які підхопили цей вірус. (Решта всі  завізні). І відразу були вжиті жорсткі захо­ди щодо його поширення. Жодного випад­ку смерті від ковіду не зареєстровано. «Ми тут дихаємо свіжим повітрям, їмо натураль­ну їжу, у нас тепло і сонячно», – говорять камбоджійці. А ще в них немає громадського транспорту, ескалаторів, різних поручнів. У всіх індивідуальний транспорт. (До речі, населення Камбоджі складає більше 16 млн. чоловік).

– Щасливчики, – зреагувала Петрівна. – А що нас чекає? В деяких країнах вже починають вакцинувати від коронавірусу, а українцям обіцяють вакцину аж через пів року. Нічого, будемо жити. Мені якби на свої ноги стати! Новий рік майже на порозі, Різдво.

Віра Матвіївна побажала сусідці витримки, швидкого одужання: «Завтра навідаюся ще, подзвони, що потрібно принести. А я піду  Маринці та Ані розповім, нехай готуються до ворожіння. В Інтернеті про це можна прочитати. Їм буде цікаво…»

Коментарі  
0 #1 Ух ты! 14.12.2020, 14:32
"У всіх індивідуальний транспорт. (До речі, населення Камбоджі складає більше 16 млн. чоловік)."

"В Рио-де-Жанейро два миллиона жителей, и все поголовно - в белых штанах" (Остап Бендер)
Цитата
Додати коментар