Прочитала в газеті «Будьмо разом» від 19 листопада цього року зворушливу розповідь-пам’ять про курсанта Юрія Молодику під заголовком «Він був схожий на маму»,
який трагічно загинув у квітні 1971 року. І думками поринула у спогади, у юність. Це було ніби зовсім недавно, а стільки ж років пролетіло! Читала, згадувала і плакала. Юрія Молодику я добре знала.
Ми навчалися тоді в новій, красивій школі №6. Я в 10-А (класний керівник – Галина Силівна Шкурко), а Юрій – в 10-Б (класний керівник – Клавдія Романівна Радченко). Наші класи були розташовані поряд на 3 поверсі. Учнів було багато. У 1968 році в школі випускалися п’ять класів. Серед усіх випускників Юрій Молодика був особливим. На мій погляд, він відрізнявся від своїх однокласників-ровесників розсудливістю, витримкою, мудрістю, ввічливістю. Був активістом, добре навчався. Брав участь у всіх святкових заходах, шкільних вечорах, спортивних змаганнях. Спорт – це його стихія, бо готував себе до вступу у військове льотне училище. Був завжди підтягнутий, стрункий, вродливий, тож подобався всім дівчатам нашого класу. Й до цього часу пам’ятаю його спортивну постать, красиву ходу.
У ті роки багато учнів займалося спортом у різних секціях. Школа гриміла від спортивних успіхів, перемог на різних рівнях. А любов до спорту їм прищепив Іван Степанович Радченко – вчитель від Бога, який підготував у свій час і майбутніх олімпійських чемпіонів.
Пам’ятаю наш випускний вечір 1968 року. Всі красиві, святково одягнені, схвильовані. Отримуємо атестати про середню освіту і напутні слова від учителів, директора школи Михайла Федоровича Зініча. Востаннє звучить прощальний «Шкільний вальс», і зі сльозами на очах залишаємо рідну школу. Перед нами – доросле життя.
Світанок зустрічали на нашому, мальовничому тоді, Лебединському озері.
Після випускного розлетілися, хто куди. Одні поїхали вступати у технікуми, вузи, інші залишилися в рідному місті й пішли працювати на його підприємства. Юрій вступив у Чернігівське військове льотне училище. Ми ним пишалися.
На жаль, одного квітневого дня 1971 року Лебедин сколихнула страшна звістка: курсант 4 курсу військового льотного училища Юрій Молодика під час тренувального польоту трагічно загинув. Вона була шоком для рідних, друзів, однокласників 1968 року випуску, вчителів і учнів школи, знайомих, усіх лебединців. З болем і сумом у серці ми всі проводжали нашого Юрія в останню путь…
Як швидко летять роки! Зими змінюються веснами, весни-літами. Уже інші учні навчаються у нашій школі №6, інші покоління, зі своїми поглядами і звичками.
Але нашого випускника 1968 року Юрія Молодику ми не забудемо ніколи! Він залишиться в нашій пам’яті і серці назавжди – молодим, вродливим і найкращим!
Вічна і світла йому пам’ять!
Щиро дякуємо газеті «Будьмо разом», котрі повернули нас у далеку юність, у пам’ять.
З повагою Тетяна БОРОВИК (ВОВК),
випускниця СШ №6 1968 року, м.Лебедин.