Стрічка новин
I спортсмен, і цікава людина: Все це про нашого земляка Владислава Шевченка, з яким ми нещодавно мали змогу поспілкуватися. Святковий подарунок місту: На майданчику «Козачок» по вулиці Сумській у Лебедині встановили Великодню писанку. Це добре, що діти продовжують робити свій внесок у Невтомна, метка, працьовита: На цей раз мова піде про людину, яка займається зовсім, здавалося б, непрестижною справою. Її не помічають, коли довкола чистота, Родинна біографія Тонкошкурів продовжується: …Стою біля розваленої будівлі,  що нагадує колишнє місце культурних подій, тобто клуб, на своїй маленькій батьківщині на центральному перехресті  вулиць, 102: що трапилось? з 18 по 24 травня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 142 заяви та повідомлення громадян, з них 17 на момент реєстрації містили Навчання школярів онлайн: 6 квітня о 10-й ранку запрацювала онлайн-школа. Дружина Президента Олена Зеленська звернулася до школярів у зв’язку зі стартом національного проєкту Бути не просто батьком, а прикладом: Тато для дитини – не просто рідна людина, а зразок справжнього чоловіка, символ мужності, чоловічого початку. Батько допомагає дитині скласти Шановні жителі Лебединщини!: Минув місяць, відколи в Україні оголошено карантин, який мав би попередити масове зараження населення вірусом нового типу COVID-19. Сьогодні вся Їхні серця віддані дітям: Першої неділі жовтня традиційно в Україні шанують представників, мабуть, найчисельнішої освітянської професії. Поліція виявила незаконні насадження конопель: Сто вісімнадцять рослин коноплі виявили та вилучили правоохоронці Лебединського відділення поліції на городі 62-річної жительки району.

Валентина якраз заходилася робити ревізію в кухонній шафі, як її гукнув чоловік:

– Там тебе Сергіївна кличе. Якась розмова є.

Одягнувшись, Валентина вийшла за хвіртку.

«Ой, скільки листя за ніч насипалося з дерев, – пробігла в голові думка. – Тепер цей килим прибирати треба».

Поліна Сергіївна, сусідка по вулиці спра­ва, якраз цим і займалася, озброїв­шись мітлою і граблями.

– Валюню, а ти чому не виходиш? Удвох веселіш працюватиметься. Та й погомоніти зможемо. Щось уже трохи спину прихопило…

Валя вирішила, що шафа почекає до вечора, і теж взялася до роботи. Сухе листя приємно шурхотіло під ногами і навіювало якісь приємні спогади. Чоловік допомагав носити наповнені поліетиленові мішки на город, де вони восени збирали листя на купу для компосту.

– Оголошую перерву, – трохи стомлено озвалася Сергіївна. – Я тебе пиріжком пригощу. Сьогодні ранком щось не спалося, так я знайшла собі роботу. Та й син повинен заїхати, а він дуже любить пиріжки з капустою. Просив Олег з десяток масок пошити, бо дітвора все їх десь губить. І тканину мені привіз. Так я два дні за машинкою. А в тебе які новини? Бо давненько не бачились.

– Я влаштувалася на підробіток. В моєї знайомої, яка живе в Харкові, у мами інсульт. Так я за нею доглядаю. Позмінно працюю через день. З незвички дуже стомлююсь. Але відмовити Тетяні не змогла.

– Ну, нічого. Нехай видужує бабуся. Їй скільки років?

– Уже чималенько – 82-й рік. Але вона молодець. Вже вчимося ходити. У Вас, Сергіївно, я чула, сестра захворіла на коронавірус? Так по телевізору сьогодні повідомили, що той, хто лікуватиметься амбулаторно, вдома, і має підтвердження цієї хвороби від лікаря, виписані рецепти, зможе отримати грошову компенсацію за придбані ліки. Тому нехай збирає чеки з аптеки. Може, пощастить.

– Та де там! Знаєш, як у народі кажуть: «Як надума бідний женитись, то й день малий…» Це багатим людям скрізь кабінети відкриті, і вони знають, в які двері стукати. А ми цих грошей від держави не діждемось. Це треба лікаря додому викликати, щоб рецепти виписав. Та до них зараз і не додзвонишся, а то й телефон відключають.

– Згодна, Сергіївно. Краще б лікарі виписували безкоштовні рецепти по ковіду – і ніякої тоді мороки людям. А то збирай чеки, пиши заяву в управління соцзахисту, а вони на дистанційній роботі…

– Мені ще Тетяна телефонувала з Харкова й розповідала, що там зараз орудують «віконні» аферисти. Їздять по невеличких містах, селах на Харківщині і пропонують людям встановити склопакети по знижених цінах. Просять давати передоплату. Один чоловік робить заміри вікон, а жінка бере гроші, видає чек, як і годиться.

– Як це передоплату? Може, який аванс?

– Ні. Одна 70-річна жінка заплатила за два вікна половину суми – 2120 гривень. Побоялася всі гроші віддавати. А через два дні комерсанти приїхали знову. Мовляв, завод не відпускає товар, потрібна вся сума. Жінка позичила в сусідів і віддала ще 2 тисячі.

Через місяць вікна повинні були встановити, але на дзвінки ніхто не відповідав. У нас теж такі «заробітчани», Поліно Сер­гіївно, можуть з’явитися, але вже, мабуть, весною.

Поділилася Валентина з сусідкою сумною звісткою про те, що 7 листопада трагічно загинув журналіст, який вів телепередачу «ДНК». Розбився на легкомоторному літаку.

– Ми з чоловіком так любили її дивитися. Повчальні життєві історії там показували, і Олександр душевно про все розповідав. 41 рік лише йому.

Сергіївна зітхнула:

– Всі, як то кажуть, під Богом ходять, але ж знаємо, що береженого він береже.

Півгодини відпочинку минули непомітно. Жінки взялися знову за роботу. Можливо, ще й наступного дня зустрінуться. Бо надворі – лис­топад.

Додати коментар