Стрічка новин
Лебединські поліцейські розслідують обставини ДТП, у якій травмувався мотоцикліст: Подія сталася у суботу, близько 13 години, в селі Ворожба, що на Лебединщині. Як попередньо встановили працівники поліції, 32-річий місцевий Лебедин у боротьбі з поширенням коронавірусної інфекції : Лебедин у боротьбі з поширенням коронавірусної інфекції 12.03 – 04.04.2020 року 102: що трапилось? з 21 червня по 4 липня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції №3 (м.Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 284 заяви та повідомлення громадян, Це четверта оповідка про сільську вчительку-пенсіонерку, оптимістку, яка живе поряд з добрими сусідами: …Як і домовлялися раніше, сусід Григорій підвіз Марію Іванівну до залізничного вокзалу обласного центру. Через декілька хвилин підійшов потяг. Іван ЖУРБА: «Я чесно виконував покладені на мене обов’язки, перебуваючи в різних службах і на різних посадах»: – Перш за все, Іване Михайловичу, щиро вітаємо Вас із ювілейними роками, що постукали у Вашу душу. Здоров’я міцного, бадьорості Майбутній професор навчався у 5-ій: Анатолій Рось народився 12 червня 1946 року у м. Ле­бедині Сумської області. Випускник міської середньої школи №5. Тут навчався із “Щасливий пес”. це класно!: Сьогодні ми пропонуємо діалог про молодіжний волонтерський рух. Можливо, й вас зацікавить ця розмова? Пам’яті колеги: Втрачаючи рідних людей, друзів, як важко завжди усвідомлювати, що це – назавжди. І ці болючі звістки часом такі несподівані! Горів будинок: 10 вересня о 15:16 до Служби порятунку «101» надійшло повідомлення про пожежу приватного житлового будинку в с. Пристайлове Лебединського району. «Квартал-95» дасть святковий концерт у Підопригорах до Дня Незалежності України: Студія «Квартал-95» виступить 20 серпня цього року у с. Підопригори, що на Лебединщині Сумської області. Про це повідомляє офіційний веб-сайт

Шкільні роки не повертаються, але вони в нашій пам’яті. Перша вчителька, перший і останній дзвоник, перша прочитана книга, перша закоханість...

Багато шкільних епізодів так чи інакше вибірково оживають у наших спогадах. Щиро радіємо спілкуванню з колишніми однокласниками, подарованим долею, зустрічам з учителями, які пам’ятають нас ще дітьми. Їхні розповіді зараз найдорожчі!

У ці листопадові дні десять років тому на­пе­редодні 90-річного ювілею ми поспілкувалися з Парас­ко­вією Тимофіївною Тім­ченко, яка навчала нас в 60-і роки минулого століття українській мові та літературі в Лебединській СШ №1. Завжди спокійна, врівноважена, з приємною усмішкою на обличчі, вона була взірцем для нас, дівчаток. Милувалися її стрункою поставою, навіть сукнями, в яких вчителька приходила на уроки. Любили її предмет, із задоволенням вчили вірші, читали твори. Вона ніколи нікого з учнів не образила жодним словом, навіть не підвищила голос. А лився він у неї на уроках, наче струмочок.

У затишній оселі Парасковії Тимофіївни по вулиці Піонерсь­кій в Лебедині ми під час зустрічі пили чай, вона розповідала про своє нелегке життя. Адже на долю цієї жінки випало багато випробувань: війна з фашистами, голод, тяжка праця, щоб вистояти, вижити в ті нелегкі часи. Здобула педагогічну освіту, бо це було до душі. Все життя дуже любила читати, доки дозволяв зір. Мала вдома свою книжкову бібліотеку. І в 90-річному віці ще, пам’ятаю, читала напам’ять вірші улюблених авторів, розповідала про них чимало цікавого.

І хоча Парасковія Ти­мо­фіївна весь час сама себе обслуговувала: і за городом доглядала, і по продукти на ринок потихеньку ходила, за нею була закріплена й соціальна працівниця. Валентина Цинка (Івченко), яка, до речі, була моєю ученицею в Рябушківській школі, днями при зустрічі розповіла, що Парасковія Тимофіївна живе зараз в Кишеневі у своєї доньки Валентини, яка теж педагог. Свою підопічну Валентина Миколаївна обслуговувала протягом декількох років і дуже її поважала. Розповідями її можна було заслухатися.

– І серце в неї добре, по-справжньому материнське, – розповідає Валентина Миколаївна. – Ще довгих років їй життя!

10 листопада до Парасковії Тимофіївни завітав поважний ювілей – 100 років від дня народження. Це роки, які принесли повагу, визнання, радість від того, що мала улюблену роботу, виростила хорошу, розумну доньку. В родині про неї турбуються, а в рідному Лебедині пам’ятають.

Найкращі побажання Вам, шановна вчителько, – здоров’я, спокою в душі, радісних життєвих миттєвостей! У Ваше віконце постукала глибока осінь, але кожна пора року, як відомо, має свої принади. Нехай і Вас вона порадує ясним сонечком, блакитним мирним небом і теплом Вашого дому.

З повагою Олена ЛУБЕНСЬКА,

член Національної спілки

журналістів України.

Додати коментар