Стрічка новин
Майстер лісу з Лебединського лісгоспу здобув перемогу на чемпіонаті України із змішаних єдиноборств: 15 травня вперше на центральній арені країни відбувся чемпіонат України із змішаних єдиноборств. Випробував у змаганнях свої сили майстер лісу Безкоштовна паліативна служба на дому діє: У відділенні паліативно-хоспісної допомоги Лебединської центральної районної лікарні діє мобільна мультидисциплінарна бригада. Очолює виїзну паліативну бригаду лікар, «Якщо є мрія, досягнувши її, вважаєш себе щасливим»: На цей раз розмову віч-на-віч ми ведемо з нашим земляком, а нині жителем м. Харкова, тренером-викладачем із велоспорту Олександром Звоновським. Відвідали Сорочинський ярмарок: Члени любительського клубу «Надвечір’я» при Лебединському МЦКД (керівник Світлана Костиріна) виконали зап­лановану літню культурну програму. Шановні журналісти!: Щиро вітаємо Вас з професійним святом! Бажаємо Вам невичерпної енергії, втілення у життя Ваших планів, творчих задумів та починань, За даними Центру громадського здоров’я: Станом на 9:00 22 квітня в Україні 6592 лабораторно підтверджені випадки COVID-19, з них 174 летальні, 467 пацієнтів одужали. За Ти - мені, я - тобі: Поговоривши з сусідками, іноді багато корисних порад почуєш – і по веденню домашнього господарства, і по кулінарії. Ось деякі з Програма реалізується і в Межирічі: Менше трьох місяців знадобилося дорожникам, щоб втілити в життя мрію мешканців Лебедина,Токарів, Межиріча та інших сіл. 102: що трапилось? з 3 по 9 серпня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 164 заяви та повідомлення громадян, з них 13 на момент реєстрації містили ...А радіо мовчить: Шановна редакціє газети «Будьмо разом»! Звертається до вас Раїса Никифорівна Туровець із Лебедина (вул.Квітнева,45). Мені вже 72 роки,  за все

На цей раз мова піде про людину, яка займається зовсім, здавалося б, непрестижною справою. Її не помічають, коли довкола чистота, порядок, все до ладу.

А ось коли не прибрано, тоді всі стають на дибки, висловлюють незадоволення, шукають ту людину, котра має навести ті порядок і лад, скаржаться керівництву житлово-експлуатаційної контори, міста. Та тільки не в даному випадку. Просто двірник Надія Калашник не допускає, щоб на територіях біля багатоповерхівок по вулицях Героїв Чорнобиля, Кутузова, Калинова, які вона обслуговує, були безпорядок і гармидер. Рано-вранці коли всі ще сплять, ця метка жіночка поспішає, захопивши лопату, мітлу, граблі, на свій об’єкт – закріплену територію, аби замести, підчистити під бордюрами нанесену землю, а взимку – відчистити із тротуарів сніг, щоб мешканці вранці йшли в своїх справах по чистих доріжках, вулицях.

Та чи знають вони, хто така Надія Петрівна, крім того, що сьогодні вона сумлінно виконує обов’язки двірника.

…Її малою батьківщиною є село Подільки на Липоводолинщині. Все своє життя вона проживала в ньому. Тут формувалася її дитяча і доросла свідомість, тут вона, завдяки рідним людям – мамі Тетяні Климівні, бабусі Кулині, тьоті Галині Климівні, навчилася виконувати будь-яку сільську роботу. Так склалося, що сім’я рано залишилася без чоловічих рук. Тож Надійка змалечку вся у праці. Бралася за все, що потребувала родина, аби жити, як належить. До того, що була неабиякою помічницею своїм рідним, котрі самотужки зводили новий будинок, ще навчалася добре і відмінно. Школярі, а також ровесники, котрі проживали поряд, любили Надю за її мистецькі дані. Вона збирала їх навколо себе вечорами ( бо ж удень за роботою ніколи), аби порадувати чарівною мелодією баяна і ніжною піснею.

Однокласники думали, що Надя обере мистецьку стежину у житті, однак вона віддала перевагу бухгалтерській справі, подавши документи по закінченню десятирічки до сільськогосподарського технікуму. А як одержала диплом про професію, за направленням поїхала працювати в одне із господарств Шосткинського району.

Та поклик рідної сторони взяв верх, і Надія разом із чоловіком повертаються до свого рідного села, де обом знайшлася робота. Надія Петрівна продовжила займатися обраною справою. Та все ж, коли настали сумні часи розвалу місцевого господарства (як і по всій Україні), доля повернула молоду жінку у… культуру і мистецтво. Сільська влада доручила їй завідувати будинком культури. Отут і знадобилася їй природній дар гри на музичному інструменті і природні вокальні дані.

Односельці цінували молоду жінку за її працьовитість, відповідальність, вміння згуртувати навколо себе людей, здатність допомагати їм, виручати з якихось ситуацій. Але одного разу доля їй самій піднесла велике випробування – чоловік залишив родину. І в Надії Петрівни вистачило сил, мудрості підняти двох донечок, як кажуть, на ноги, дати їм освіту, допомогти облаштуватися у житті, знайти себе в ньому, видати заміж і діждатися онуків. А сама, загартована тим же життям, його сюрпризами і перипетіями, продовжувала бути сильною особистістю.

Переїхавши із села до нашого міста, Надія Петрівна знову зіткнулася з рядом не менших, ніж раніше, проблем. І знайшла в собі сили, аби облаштувати щойно куплений занедбаний будинок, зробивши з подвір’я затишне місце, а ще ж і допомогти свекрусі, з якою весь час, не дивлячись на зраду її сина, підтримувала теплі і добрі стосунки, теж облаштуватися в Лебедині. І сьогодні Надія Петрівна забрала її до себе, аби подбати про належну старість жінки, яка в свій час стала на бік невістки і допомагала у всьому.

Невгамовна душа, працьовитість, не дивлячись на пенсійний вік, не давали спокою Надії Петрівні, і вона ось уже впродовж майже десяти років турбується про чистоту Лебедина, не стидаючись роботи двірника. На яку б ділянку по прибиранню територій багатоповерхівок її б не ставили, вона залишає по собі добрі спога­ди. Сьогодні чимало лебединців вітаються з Надією Петрівною, перемовляються словом, телефонують, дякують за працю.

…Кожного ранку поспішає «на свою роботу» невеликого зросту худорлява жіночка – метка, невтомна, сумлінна. Поспішає, щоб радувати людей чистотою, порядком і, врешті, затишком. Бо така вона за своїм характером – працьовита. Ніколи не сидить без діла. Бо такою її виховали найрідніші їй люди. Бо такою вона ще й народилася, а та риса передалася від її працьовитих предків.

Надія НЕСТЕРЕНКО.

Додати коментар