Стрічка новин
Найдорожча ти для нас одна...: На долю нашої любої неньки, Мамайко Ольги Олександрівни, випало чимало випробувань. Але вона, незважаючи ні на що, все витримала і Ми завжди вартуємо здоров’я: Галузь охорони здоров’я населення  України   є однією з провідних у країні і найчисленніших за кадровим потенціалом, бо людина – найдорожча Малий та середній бізнес серед лідерів в Україні по «карантинних» виплатах: Задля пом’якшення ситуації, спричиненої коронавірусом, Урядом передбачена виплата допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавцям із числа …І знову під ялинку: Ви любите подарунки? «Ще б пак!» – вигукнете. Особливо у Новорічні та Різдвяні дні, під ялиночку. Звісно, цьому найбільше радіють З піснею будьмо багаті душею!: Журналістські стежки, буває, пролягають у різних напрямках. А подорожі, поїздки – це завжди нові зустрічі, нові знайомства. Учасники організованих груп підозрюються у вчиненні тяжких злочинів: За матеріалами Управління СБУ в Сумській області пові­домлено про підозру п’ятьом мешканцям Сумщини та Харкова, які у складі двох організованих При тісній співпраці – маємо результат: Кожен населений пункт – як людина: щодня потребує води і світла, їжі і одягу, затишку і відпочинку. І хтось про До уваги отримувачів житлових субсидій!: Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради нагадує: У  зв’язку з наближенням осі­нньо-зимового періоду ...Тата в армiю забирають: Успішно закінчивши військове училище, Віктор Рогов отримав бажані зірочки на погони і звання лейтенанта. Йому запропонували посаду начальника полігону, Обережно, гриби!: Гриби – це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й

Кожен раз, коли я її згадую, бачу здалеку чи підходжу ближче, мене огортають особливі почуття любові й гордості. Я помічаю, як вона з роками змінюється,

стаючи більш привабливою і сучасною. І це дуже тішить. Я радію, що про неї дбають і не забувають, часто відвідують і передають вітання. Отже, вона потрібна. Іноді про неї пишуть  ЗМІ, а світлини, на яких  вона чарівна й неповторна, прикрашають сторінки сайтів. Це свідчить про її популярність і вагомість. Вона дуже любить гостей, дитячий сміх, свята, бо є щирою і відкритою  від народження.

Пам’ятаю те захоплення, коли  ми дізналися, що вона вже є у проєкті. Важко передати словами  той ентузіазм, з яким ми допомагали їй якнайшвидше з’явитися на світ. І от нарешті – День народження. Перші й подальші впевнені кроки. Вона ніколи не стояла на місці. Завжди змінювалася, розвивалася, набувала досвіду, ділилася власними здобутками, переживала складні моменти й вирішувала чимало проблем, дбала про інших і ніколи не відмовляла в допомозі. Кожен рік був для неї особливим, важливим, відповідальним. Вона успішно зустріла перше десятиліття, тріумфально – друге, і от тепер їй виповнюється тридцять. Це вік, коли багато досягнуто, але ще чимало попереду.

З яким настроєм зустрічає свій черговий ювілей моя рідна школа? Так-так, саме про неї , як про живу істоту, я думаю і говорю, бо живу всі ці роки разом з нею. Спочатку – як учениця із  першого випуску. Згодом – як практикантка педучилища. І нарешті – як учитель після вишу.

Всі тридцять років ми практично не розлучаємося. Заходжу до світлого просторого приміщення, де мої учнівські кроки зміряно сином і донькою, дітьми моїх ровесників і вже  колишніх учнів. Дивлюся на стенди й світлини у шкільному музеї , де розкрито історію  закладу від позаминулого століття до сучасності. Розумію, що треба поновлювати експозицію, думаю, як це зробити краще, щоб відвідувачі повною мірою оцінили роль сільського осередку освіти , велич учительської праці.

Ось чорно-біле фото першого директора «нової» школи Ковалевського Володимира Сергійовича. У пам’яті спливає помаранчева нива, якою він постійно «мотався» у справах будівництва та облаштування нового приміщення, бо  до першого вересня не встигли закінчити ремонтні роботи. Батьки увечері після роботи приходили складати меблі. Але все-таки другу чверть розпочали в новому приміщенні. Святкову лінійку разом з учнями готувала піонервожата Білокобильська Любов Борисівна. Зараз вона директорка КЗ «Лебединський педагогічний коледж ім. А.С.Макаренка», але при нагоді приїздить у гості , цитує  віршовані  рядки, які лунали далекого листопадового дня 1990 року.

Ось портрет наступного керівника. За п’ять років Володимир Сергійович підготував собі надійну зміну – молодого й дієвого заступника Бондаренка Юрія Борисовича, який майже чверть століття був біля штурвалу Маловисторопської школи. Саме йому належить ідея вислову для девізу: «Усі перемоги розпочинаються з перемог над собою». І дійсно, перемог і здобутків було чимало. Про це свідчать численні грамоти й кубки в експозиції музею.

А ось фото нинішнього директора ще немає на стенді, бо на заваді став ремонт. Але воно обов’язково з’явиться, бо Кривопатря Лідія Іванівна – відома постать у творчих та освітянських колах,   вимоглива, але справедлива наставниця, керівниця-господарниця.  Її прагнення створити сучасні комфортні умови для начально-виховного процесу постійно  вті­люються  в  життя від початку роботи на нелегкій посаді. Звісно, цьому сприяють вагома підтримка районного  відділу освіти, влади села, спонсорів, спільні зусилля  батьківського комітету та колективу школи, який поповнився молодими кадрами. Але ж і результати не змусили себе чекати !

Перегортаю сторінки «Історії школи». Чимало змін сталося за тридцять років. З  дев’ятирічки  заклад «виріс» до  навчально-виховного комплексу. Його родина почала збільшуватися за рахунок вихованців та учнів з кількох прилеглих населених пунктів, тому шкільний автобус почав здійснювати рейси у двох напрямках – до сіл Гарбузівка та Залізничне.

Здається, все під контролем. Але, на жаль, є проблема наповненості класів.  На даний момент вперше за стільки  років відсутні учні  найстаршої ланки. Цього літа традиційно випускники 11 класу повісили на символічне дерево листочки з побажаннями. Невже це було востаннє?

Хочеться вірити, що школа не втратить свого статусу, якого так довго прагнула й підтримувала стільки років. Хочеться споді­ватися, що її історія поповнюва­тиметься новими цікавими та змістовними сторінками. Хочеться передбачити ще не один ювілей у стінах справжнього храму науки, про який мріяло не одне покоління. Дай Боже, щоб ніякі негаразди не стали на заваді в роботі освітян у досить непростий час. З роси й води тобі, рідна школо, на довгі літа! Нехай твоє символічне дерево поповнюється новими побажаннями випускників!

Ковалевський Володимир Сергійович

Бондаренко Юрій Борисович

Кривопатря Лідія Іванівна

Богдана Гусак, випускниця  школи 1991 року, учитель з 1998 року.

Додати коментар