Стрічка новин
Вогнеборці з Кам’яного: Як говорять у народі, на вогонь і воду можна дивитися безкінечно. А от герої цієї розповіді дивляться на це явище Відкритий чемпіонат ОДЮСШ СОО ВФСТ Колос з боксу серед юнаків 2007-2008р.н, 2009-2010р.н.: 4 січня 2021р. у м.Суми на базі Академії боксу заслуженого тренера України Віннікова В.А. відбувся Відкритий чемпіонат ОДЮСШ СОО ВФСТ 102: що трапилось? з 30 листопада по 6 грудня  2020 р.: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшла 81 заява та повідомлення громадян, з них 9 на момент реєстрації містили 102: що трапилось? з 22 по 28 червня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 132 заяви та повідомлень громадян, з них 16 на момент реєстрації «Доброго дня, дядю Гришо»: Щоденно так звучить моє вітання двоюрід­ному дяді Григорію Даниловичу Яковенку. У відпо­відь чую неголосне: «Доброго здоров’я». Таке-сяке, он яке…: Як відомо, із 1 січня цього року згідно із Законом України «Про утворення та ліквідацію районів» Лебединський район, як і Сумщину залишили у червоній зоні: МОЗ оновило дані у зонах карантину. Станом на 21 квітня столиця та 12 областей залишаються “червоними”. Червоні: м. Київ, Житомирська, Запорізька, Київська, Один день у Чорнобилі: Ви не задавали собі запитання, чому діти, підлітки так люблять дивитися фільми про Чорнобиль? Це для них, напевне, таке щось У Лебедині з’явилося нове футбольне поле: На відкритті нового футбольного поля на вул. Сумська в Лебедині були присутні голова Сумської обласної ради Віктор Федорченко, депутати Віталій Шановні громадяни Сумського району!: Прийміть щирі вітання від депутатського корпусу районної ради та від мене особисто зі світлим святом Христового Воскресіння!

Колодубський якраз нарізав «лікарську», коли в двері побутової кімнати зазирнув майстер Крутько:

— Що? Знову микитите? — суворо запитав він і занишпорив очима по столу.

— Та що Ви, Василю Федоровичу! За кого Ви нас маєте? — обурились ми. — Просто вирішили сьогодні пообідати домашніми харчами. Та й у їдальні черга...

— Знаю я вас! Дивіться мені, щоб ані-ні!

Мартиненко якраз наливав з термоса гарячий чай, коли до кімнати увійшов начальник діль­ниці Семенко.

— Що ви тут хімічите? — підозріло пробурчав він, взявши зі столу склянку з чаєм, і старанно її обнюхав. — Мабуть, знову намірилися?..

Колодубський нервово засовався:

— Їмо ми! Просто їмо! А це чай! Якщо не вірите — сьорбніть!

— Так усі кажуть. А потім за верстатом не встоять!

Ми якраз прибирали зі столу, коли до нас заскочив змінний інженер Кучерявський.

— Уже встигли! — впевнено заявив він, досвідченим оком оглядаючи стіл. — І корок заховали, конспіратори! Тишком-нишком!

— Нічого ми не встигли! І не ховали! — зірвався я.

І на підтвердження своїх слів негігієнічно хукнув йому в носа.

— Заїли! — скривився інженер. — Чим заїдали? Цибулею?

— То я позавчора їв!

Він ще раз скептично оглянув нас і вийшов. У приміщенні запанувала тягуча тиша. Колодубський кисло посміхнувся:

— Пристали, як реп’ях до холоші!

Мартиненко перестав длубатися в зубах:

— Одне у них на думці! Як утрьох, так, значить, з певною метою...

— Так уже повелося: втрьох — значить, микитують... — зітхнув я.

— А може?.. — невизначено запропонував Колодубський.

— А встигнемо? — засумнівався Мартиненко.

— Ще 40 хвилин залишилося! — запевнив я.

— Тоді біжи! — твердо сказав Колодубський і сягнув рукою до кишені.

Я побіг. Бо негарно обманювати чужі сподівання.

Павло СТОРОЖЕНКО.

Додати коментар