Стрічка новин
Провели рейд: Працівники Лебединського районного сектора Уп­рав­ління ДСНС України в Сумській області, спільно з пра­цівниками Лебединського держлісгоспу, Живемо у різних вимірах: Ввімкнеш телевізор, візьмеш до рук центральне друковане видання і чуєш та читаєш – Україна розвивається, промислові підприємства працюють, створюються 60 років була Катря, а тепер – Ксена: Ой, люди добрі, що мені сьогодні зранку було! Звечора лягли з дідом спати. Я ж, як завжди, ногу, ту котру Аліменти: запитуєте – відповідаємо: Чи можна стягувати аліменти на утримання дитини, перебуваючи у шлюбі? Із Днем Перемоги!: Ветерана Великої Вітчизняної війни Олександра КУТКОВОГО добре знають у нашому  місті. Зараз йому вже 97 років. Олександр Васильович був частим Ми завжди вартуємо здоров’я: Галузь охорони здоров’я населення  України   є однією з провідних у країні і найчисленніших за кадровим потенціалом, бо людина – найдорожча Саме Бражник дав поштовх розвитку в Україні художньої гімнастики: На сторінках тижневика неодноразово розповідалося про відомих лікарів, педагогів, митців, краєзнавців тощо. Але про відомих спортсменів-земляків розповідей обмаль. Надійний друг і порадник: Коли ти вже давно на заслуженому відпочинку, а ще й доймають різні хвороби, тоді поринаєш у далеке минуле,коли все було Пошук і творчість - тобі, Україно!: Щороку вихованці гуртка судномо­дельного спорту міського Центру позашкільної освіти стають призерами обласної та Всеукраїнської виставки-конкурсу Кращі юні науковці Лебединської громади 2021 року:   Кінець березня 2021 року ознаменувався найвагомішим змаганням інтелекту серед учнівської молоді Сумщини – обласним етапом Всеукраїнського конкурсу-захисту

Давно це було. Поїхали з Токарів два сусіди у неділю кіньми на базар. Один з них швидко скупився і повернувся додому. Дочка другого, дівчинка років шістнадцяти,

яка з нетерпінням чекала батька, адже той обіцяв купити їй смаколиків, прибігла вияснити, чи скоро повернеться батько.

Сусід говорить: «Ти знаєш, з твоїм батьком трапилася біда. Поламалось колесо під Лебедином. Я не можу йому зараз його відвезти, бо сторгувався з куданівським мужиком, що той купить у мене кабана, і я йому його відвезу. А батько просив, щоб ти взяла під навісом нове колесо, вимастила дьогтем і котила йому назустріч».

Дівчина так і зробила: взяла нове колесо, вимастила дьогтем і покотила. Але ж колесо дуже незручно котити! Тому вона його і котила, і несла, і тягла. Вибилась із сил, розпатлана, вимазана дьогтем, – такою побачив її батько, що їхав назустріч. І навіть перехрестився, подумавши, чи не трапилась біда з дочкою?

– Доню, що з тобою? Куди ти котиш колесо?

– Мені сусід сказав, що в твоєму возі воно зламалося, щоб я взяла нове колесо, добре вимастила його дьогтем і котила тобі назустріч.

–Запам’ятай, доню, в народі кажуть: «Коли коле­со ламається, чо­ловік розуму на­би­рається». Справ­­­ж­ній чоло­вік повинен знайти вихід сам. А вірити сліпо, не думаючи і не проаналізувавши ситу­ацію, не можна. Сусід просто пожартував.  Хоча жарт для тебе виявився і неприємним. Довіряти можна не кожному. Один може пожартувати, другий обдурити, третій підставити.  А ти, доню, повинна бути, як губка – вбирати інформацію, аналізувати і, як печінка, все переробити і нейтралізувати.

 

Коли медична маска доречна

Обласна лікарня. Знаючи високу кваліфікацію хірурга і його поважне ставлення до людей, під кабінетом завжди збирається багато пацієнтів. Так було і цього дня.

До першого в черзі підійшла жінка і попросила: «Коли зайдете до хірурга, скажіть, будь ласка, щоб він вийшов до мене на кілька хвилин».

Зайшовши в кабінет, пацієнт сказав: «Вибачте, будь ласка, Вас у коридорі чекає жінка, яка дуже просила, щоб Ви до неї вийшли».

– А молода жінка? – запитав хірург.

– Та ні, у літах уже.

– Може симпатична?

– Та ні, медична маска їй якраз доречна.

– Тоді хай зачекає.

Підготував Олексій Дученко, м. Лебедин.

 

Як онук діда вилікував

Петро, який вже розміняв сьомий десяток, дуже полюбляв оковиту.  Його дружина Настя чого тільки не робила, щоб відвадити чоловіка від чарки: і клала дурман у горілку, і возила до знахарки. Але результат був нульовий. Одного разу, після чергової сварки. Настя зі злістю сказала: «Дідько з тобою, пий, хоч залийся. Може осліпнеш від неї». А Петро все частіше скаржився на слабкий зір. Свідком цих частих сварок був дванадцятирічний онук Василько. І одного разу, коли дід захропів, хлопчик заклеїв його окуляри лейкопластиром. Дід прокинувся, кліп, кліп, а нічого не бачить. І як закричить: «Я осліп! Нічого не бачу! Рятуйте! Жінко, веди  мене до знахарки!»

А дружина йому у відповідь: «Так тобі й треба: дочекався, допився, свиня».

З тих пір дід Петро із горілкою «зав’язав».

Лідія Можаєва, м. Київ.

Спеціально для тижневика «Будьмо разом».

Додати коментар