Стрічка новин
Ми вдячнi вам, лiкарi!: Сьогодні ми пропонуємо читачам діалог з наймолодшою лікаркою інфекційного відділення по наданню допомоги хворим з підозрою та підтвердженням COVID-19 – Їхні серця віддані дітям: Першої неділі жовтня традиційно в Україні шанують представників, мабуть, найчисельнішої освітянської професії. Ціни на ринку на 9 лютого 2021 року: М’ясо (1кг) – 120-140 грн. Сало (1кг) – 50-120 грн. Лист солдату: Волонтерський загін «Оріон» КЗ СОР «Лебединський педагогічний фаховий коледж ім.А.С.Макаренка» під керівництвом викладача суспільних дисциплін Венгеровського У яких випадках договір оренди житла посвідчується нотаріусом?: Як розповіла очіль­­ниця Північ­но-Схід­ного між­регіо­­н­а­льного уп­­рав­ління Мі­­ніс­терства юсти­ції (м. Суми) Ірина Свистун, під час оформ­лення договору оренди жит­ла у сторін Іван КАРПЕНКО: «Де б я не працював, прагнув робити все для людей»: – Доброго дня, Іване Григоровичу! Прийміть щирі й теплі весняні вітання від земляків-лебединців! Дякуємо, що погодилися поспілкуватися з нами через Лебединські поліцейські оперативно викрили чоловіка, який обікрав свого родича: Аби збагатитися, зловмисник викрав золоті вироби у брата. Однак залишитися невикритим йому не вдалося, працівникам відділення поліції №3 (м. Лебедин) Чи необхідні антибіотики при лікуванні COVID-19: Лише за добу 11 жовтня в Україні зафіксовано 11,9 тис. нових підтверджених випадків коронавірусної хвороби COVID-19, кількість захворілих за весь Поліція виявила незаконні насадження конопель: Сто вісімнадцять рослин коноплі виявили та вилучили правоохоронці Лебединського відділення поліції на городі 62-річної жительки району. Є в Лебедині приватна школа з футболу: Лебединським дітям надзвичайно пощастило. Адже вони отримують ази футболу у відомого футболіста, знаменитого воротаря, професійного тренера Сергія Страшненка.

Нещодавно у матеріалі «Cержант Субота, ка­пі­та­ни Бахмач і Смородський...» (тижневик «Будьмо разом» № 19 за 7 травня 2020р.) ми розповіли про наших земляків учасників Другої світової війни сержанта Суботу Саву Савелійовича, ст. лейтенанта Бахмача Антона Федоровича та капітана Смородського Павла Миколайовича (їхні звання вказані на момент створення їхніх портретів, які зберігаються в запасниках Лебединського міського художнього музею ім. Б. К. Руднєва). Зокрема, ми зазначали, що нагородні справи сержанта Суботи Сави Савелійовича ствер­джують, що його «дата рождения 1906год. Место призыва – Лебединский РВК Украинской ССР Сумской области. Дата поступ­ления на службу – 25.08.1941р. (Це підтверджує й список призваних Лебединським РВК у 1937–1941 рр. (http://teatrskazka.com/Raznoe/RVK/Sumskaja/RVK_Lebedinskij.html). «Награжден медалью «За отвагу» (за мужність у боях на Курській дузі). Награжден орденом Красной Звезды (за мужність у боях на Західній Україні) – даты подвига – 16.06. 1944, 28.08. 1944, 19.09.1944». Воював він у 74-й гвардійській стрілецькій дивізії. Інших даних про цього героя, як ми зазначали в статті, нам знайти не вдалося.

Але нещодавно я, як один із авторів, отримав дзвінок від добре знайомої мені людини – чудового друга тижневика «Будьмо разом». Виявилося, що для неї Сава Савелійович Субота є прадідом. І це – Тимошенко Ірина Миколаївна, заступник директора з НВР Лебединської загальноосвітньої школи №1. Ось що вона повідала: «Мій прадід Сава Савелійович Субота проживав у селі Олександрівка Курганської сільської ради. Назвали його батьки Савою тому, що народився він «на Саву». Як відомо, православна церква 18-го грудня вшановує пам’ять святого Сави Освяченого, який жив приблизно в V столітті на території Каппадокії. Через місяць після того, як мій прадід пішов на фронт у нього народився син Іванко. Але він зміг побачити його лише через шість років, тож, зрозуміло, спочатку малий Іванко вважав його чужим дядьком. Під час окупації німці забрали з їхнього господарства корову. Так що його дружині Ользі Семенівні з малою дитиною прийшлося не солодко.  У рідну Олександрівку мій прадід повернувся з війни у 1946 році як добре «мічений» тим лихоліттям. Під час одного з боїв на початку 1945 року від розриву снаряда його контузило і повністю засипало в окопі землею. Урятував його односелець-однополчанин, відкопавши його. Так сержант Субота потрапив до шпиталю. Але повністю оправитися від контузії мій прадід так і не зміг навіть через багато років по війні. Він мав проблеми зі слухом і зором, та й із здоров’ям взагалі, проте одразу після приходу додому почав трудитися в колгоспі. Інакше й бути не могло. У повоєнному селі робочу силу складали старі діди, жінки, підлітки та поранені фронтовики, які повернулися в рідне село. Але тих чоловіків було не так уже й багато, адже чимало олександрівців склали голови на фронтах. Так він усе життя й пропрацював у колгоспі простим колгоспником. Зі своєю дружиною вони народили та виховали, окрім сина Івана, іще й доньку Ганну. У свою чергу його донька Ганна мала доньку Ніну, тобто мою маму. А прадіда мого не стало 1993 року. І помер він теж «на Саву», тобто пішов із цього світу у той день, у який і приходив у цей світ. Відверто кажучи, я була зворушена, що в переддень 8-9 травня (Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні), редакція тижневика згадала і мого прадіда, який хоробро воював з нацизмом».

Тимошенко Ірина  Миколаївна

Сільський голова Курганської сільради Микола Іванов згадує: «Саву Савелійовича я добре запам’ятав змалечку. І запам’ятав його, як дуже чесну та принципову, але справедливу людину. Добре затямив, що на початку 1960-х він працював об’їждчиком, і пильно стежив за тим, аби ні табуни гусей, ні сільська череда не завдавали шкоди колгоспним посівам. Ми ж, було, заг­ра­ємося, чи десь у кущах смалимо цигарки, поцуплені в дорослих, а наші гуси, або сільська череда й забредуть у колгоспну кукурудзу чи інші якісь посіви. А тут як тут – Сава Савелійович! І діставалося нам від батьків добрячого прочухана за те, що були ми поганими пастухами. Для Сави Савелійовича Суботи суспільне добро завжди знаходилося на першому місці. Він був справжньою людиною того минулого часу».

Від групи авторів

Василь Пазинич.

Додати коментар