Стрічка новин
Затримали 25-річного чоловіка, який оформлював кредити на знайомих: За процесуального керівництва Роменської окружної прокуратури повідомлено про пі­дозру 25-річному роменчанину, який ошукував знайомих, оформлюючи на їх ім’я кредити та Шановні громадяни Сумського району!: Прийміть щирі вітання від депутатського корпусу районної ради та від мене особисто зі світлим святом Христового Воскресіння! Спільна акція тижневика «Будьмо разом» та підприємств, організацій Сумщини продовжується: Незабаром ми відзначатимемо тридцяту річницю Незалежності України. Подія, яка стала епохальною для всіх громадян країни, внесла серйозні корективи в подальший Усіх чоловіків, які незаконно перетнули кордон, ловитимуть на зворотному шляху: Про це заявив секретар РНБО Олексій Данілов в ефірі українського телемарафону. «Всі люди, які покидали нашу країну, вони зафіксовані. Які спеціальності є найбільш затребуваними на ринку праці Сумщини?: Незважаючи на суворі карантинні обмеження, які діють в нашій області, роботодавці Сумщини продовжують звертатися до обласної служби зайнятості за допомогою 29.12.2020 р. у м.Суми відбувся Відкритий чемпіонат ДЮСШ Спартак з боксу: У заліку команди ОДЮСШ Колос три золотих і одна срібна медаль. Перше місце: Стеблянко Олександр, Придатько Данило, Лебединська ЗОШ номер Всеукраїнська перемога шкільного євроклубу: Протягом декількох місяців команда проєкту Представництва Європейського Союзу в Україні «Інформаційна підтримка мереж ЄС в Україні» Шановні медичні працівники міста та району, ветерани медицини!: Щиро вітаємо Вас із професійним святом – Днем медичного працівника. Здоров’я – головне багатство, без якого неможливе щасливе і повноцінне Відповідальність рятує життя: У зв’язку з великою кількістю пожеж у житловому секторі та частотою знахідок вибухонебезпечних предметів громадянами, співробітники Лебединського районного сектора У Лебедині рухнула головна новорічна ялинка:

Вона йшла стежкою дуже обережно. В голові снували думки, одна одної страшніші – про замінування, розтяжки, нерозірвані бомби... А раптом у її пустій  батьківській хаті живуть вороги, які заблукали, відстали від своїх чи просто втекли, щоб не воювати?

Он кажуть, що в сусідньому селі немовби знайшли якихось двох у покинутій оселі. Вона дуже боялася, але все одно приїхала в село на дачу, щоб поглянути, як там. Росіяни вже два місяці як вибиті з цих країв, але ж всяке може бути...

Якби чоловік вдома був, то приїхали б удвох, але він на заробітках у столиці.

Замок на хаті був цілий, вона полегшено зітхнула. Відкрила вхідні двері, взялася за ручку наступних дверей, що вели у вітальню. Вони були замкнені. Зсередини. Це міг бути тільки хтось свій, хто зайшов таємним ходом, не рушивши замка на вході.

Страшний здогад обпік мозок: чоловік бабу якусь привіз!

Вона стала гамселити в двері, кричати й лаятися. Про ворожих диверсантів і думати забула.

Двері відкрив справді її чоловік. Дуже зляканий, з тремтячими руками й бігаючим поглядом.

– Де ти тут узявся?! – гриміла жінка. – Оце ти так на сім’ю заробляєш! Де вона, показуй, з ким приїхав!

Він дістав з кишені якийсь папірець і подав їй. Це була повістка до військкомату...

Вона впала на стілець і замовкла.  Все зрозуміла. Його мобілізують до війська. Йде війна. Це смертельна небезпека. Він злякався і втік у це глухе село. Пересидіти. Скільки доведеться ховатися? Бог знає. Вона згадала бачений у дитинстві кінофільм, як мати у період Великої Вітчизняної ховала сина на горищі. Війна закінчилася, а вийти зі схованки він не міг, бо посадили б до в’язниці. Мати жила сама і годувала його. Він не міг нічого їй допомогти, щоб ніхто не побачив. Минали роки. Десятиліття. І одного ранку мати не піднялася на горище зі сніданком. Вона померла. Від старості. І він вийшов на люди – старий, худий, блідий і страшний...

Згадалася їй також обнародувана в соцмережі перехоплена українською спецслужбою телефонна розмова окупанта з дружиною. Він розповідав їй про свою «службу», а вона гірко запитала: « Ну, і як мені з цим жити, що ти там мирних людей убиваєш?».

А як їй з цим жити? Їй його дуже жаль, але як змиритися з думкою, що її чоловік буде переховуватись, аби не йти захищати рідну землю? А вона буде носити йому їсти, як ота нещасна мати з кінофільму годувала сина. Як довго це буде продовжуватись? А що сказати дітям? Що сказати сусідам, родичам? Що казати органам, які цікавитимуться місцем перебування чоловіка?

...Ой, краще б він бабу привіз...

Жанна Абаровська,

Недригайлів-Лебедин.

Спеціально для тижневика «Будьмо разом».



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар