Стрічка новин
Ціни на ринку: Після короткої перерви в Лебедині відновив свою роботу центральний продовольчий ринок (крім м’ясних та молочного павільйонів). Любов Лєгун: «Саме в культурі я знайшла себе»: Досьє. Любов Лєгун – корінна жителька міста Лебедина. Закінчила міську школу №1, музичну школу, педагогічне училище імені А.С. Макаренка за Лебединське бюро правової допомоги Інформує: Особливості роботи у нічний час: Який час, згідно із законодавством, вважається нічним? Питання тривалості, режиму і порядку обліку робочого часу регулюються Кодексом законів про працю України Відділення поліції №3 (м.Лебедин) сумського руп інформує, радить, попереджає: УВАГА – ШАХРАЇ! Поліція застерігає: у зв’язку з соціально-економічною ситуацією останнім часом збільшилася кількість шахрайств на території регіону. Ціни на ринку на 2 червня 2020 року: М’ясо (1кг) – 100-140 грн. Сало (1кг) – 50-120 грн. Кольори дитинства: Не секрет, що діти бачать навколишній світ у яскравих кольорах. То­му учні початкових кла­сів Лебединської ЗОШ І-ІІ ступенів №4 були Віктор РЕВА: «Паліативна допомога – сучасний напрямок медичної допомоги та соціальної опіки»: Вочевидь, наші читачі чули, що в місті Лебедині надається хоспісна та паліативна допомоги людям похилого віку із тяжкими захворюваннями. Однак Фонди музею поповнилися печаткою: Однією з малодосліджених сторінок історії колишньої Української РСР є ста­новлення та розвиток органів внут­рішніх справ на території сучасної України. Є перший кандидат на посаду голови Лебединської ОТГ: Учора, 16 вересня, Лебединська міська територіальна виборча комісія зареєструвала першого кандидата на посаду голови Лебединської міської ОТГ. Жителі Лебединщини перекрили трасу Суми-Київ: Поблизу села Філонівщина у Лебединському районі зранку 11 червня люди перекрили трасу Суми-Київ. Вони заблокували пішохідний перехід, пише Суспільне.

Наша сім’я мешкає в селі над трасою. Всі ці ворожі танки та інша техніка проходили просто під вікнами. Слава Богу й українському війську, що прогнали загарбників із нашого краю.

Та ще й зараз ми лякаємося, коли по трасі гуде якась важка техніка чи біля хати  припиняє хід невідомий транспорт. А повідомлення про диверсійно-розвіду­вальні групи примушують серце переполохано битися, якщо на дорозі з’являються чужі люди.

Днями я побачила, що трасою їхало кілька військових машин, і раптом з-під капоту однієї задиміло. Закипів радіатор – зразу промайнула думка: зараз будуть шукати воду. Місцевість у нас така, що на вулиці колодязя немає. В сусідів через кілька хат криниця у дворі, та з траси її не видно. Кілька осель по обидва боки пустують: хто помер, хто виїхав. Найближче джерело води в нас – свердловина, доступ до якої в будинку. Солдати про це не знають. А час зараз такий, що стріляє думка: чиї солдати? Ми ж прикордонна область...

Обережно визираю з-за фіранки у вікно: на машинах українські прапорці. Слава Богу, але все одно ще не впевнена.

І тут звучить безперечний аргумент – українська мова солдатиків, якою вони спілкуються між собою, намагаючись вирішити проблему. Причому, не правильна літературна, а наша-нашенська – суржик, якого не вчать у жодному навчальному закладі, в жодній чужій розвідувальній школі, а вчить тільки життя в Україні.

Свої!

Переконуюся і сміливо відмикаю двері, вилітаю на вулицю, радісно вітаю наших захисників, наливаю їхні каністри водою, бажаю Божого захисту, Перемоги над ворогами й живими-здоровими повернутися до своїх родин. Хлопці втомлені, їдуть здалеку ще й далеко (не скажу куди), а свіжа водичка й гостинний прийом з добрими словами підбадьорюють їх і викликають посмішки та навіть жарти...

А якби вони заговорили не українською, я б зроду їм не відкрила!

Мова має значення!

А для тих, кому «какая разніца», точно кажу: води вам не дадуть!

Жанна Абаровська (Шевчук), смт.Недригайлів-м.Лебедин.

Спеціально для тижневика «Будьмо разом».



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар