Сьогодні, 14 липня, посеред літа, ми мали б відзначати день народження нашого колеги Миколи Семеновича Суботи, завідувача відділу фотоінформації редакції газети «Життя Лебединщини». Але, на жаль… Вже майже дев’ять років, як ми схиляємо голови перед його вічною пам’яттю, відвідуючи Мироносницьке кладовище.
Фотожурналістиці Семенович віддав двадцять чотири роки свого життя, хоча за фахом він «вчений агроном». А фотографування спочатку було своєрідним захопленням паралельно з вузівською професією, а згодом переросло у професійну справу, яку він понад усе любив. Його знали жителі й міста, й району. Мабуть, немає такого трудового колективу, де не побував би Микола Семенович. Працівники підприємств і установ, організацій і навчальних закладів, яких він представляв на сторінках міськрайонної газети, а згодом і тижневика «Будьмо разом», певно, й досі зберігають у своїх архівах газетні сторінки, де вміщені матеріали з їхніми світлинами, а ще самі фото, бо ж фотокор мав таку чудову рису, як підносити людям радість: багатьом дарував ті фото, зроблені власноруч на згадку героям газетних публікацій.
Доброта, товариськість, ввічливість, тонке відчуття гумору, здатність завжди прийти людині на допомогу у будь-який час, – це не повний перелік рис його характеру. Колектив любив і поважав свого колегу. Шанували його й трудові колективи Лебединщини, з радістю зустрічали, бо знали, що одержать від Семеновича позитивний заряд енергії, а ще потому побачать свої фото на сторінках газети.
Микола Семенович Субота був членом Національної спілки журналістів України. Він цілком того заслужив, адже завжди мав творчий підхід до своєї справи. Фотомайстерності він навчив чимало земляків, до нього за порадами зверталися колеги з багатьох видань не лише області, а й України, поскільки Микола Семенович брав участь у різних конкурсах професійної майстерності, журналістських фестивалях.
…Минають роки. Швидко-швидко. Змінюються покоління лебединських журналістів. Але людська пам’ять тримає спогади про минуле. А воно було радісним, насиченим добрими подіями, досягненнями, здобутками, зустрічами. Пам’ятаємо і ми той час, коли незмінним дружним колективом газетярів крокували життям, писали літопис рідного краю на сторінках міськрайонної газети упродовж кількох десятиліть. А поряд з нами був Микола Семенович Субота – колега, майстер фотоілюстрації, друг, просто хороша й добра людина. Пам’ятаємо...
Ось таким було озеро Лебедине на знімку Миколи Суботи. Що там зараз – краще не дивитися.
Меморіал Слави в Лебедині, який при нинішній місцевій владі поступово руйнується.
Юні козачата-першокласники Лебединської ЗОШ №2 зі своїм класоводом Ольгою ХОМЕНКО (1989 рік).
2012 рік. ДП «Лебединське лісове господарство». Директор підприємства Іван ГУРІН, начальник цеху переробки деревини Валерій НЕЧВАЛЬ, головний бухгалтер Ганна ПЛІШИВА, лісничий Лебединського лісництва Юрій ГУРІН (справа-наліво) з начальником податкової інспекції Володимиром ТЕРЕСОВИМ.
Колектив редакції тижневика «Будьмо разом».
Журналісти-ветерани.
Фото, зроблені Миколою СУБОТОЮ, назавжди
залишаться в пам’яті вдячних лебединців.