Стрічка новин
Всеукраїнська перемога шкільного євроклубу: Протягом декількох місяців команда проєкту Представництва Європейського Союзу в Україні «Інформаційна підтримка мереж ЄС в Україні» Директор Лебединського ВПУ лісового господарства Анатолій ТРОЯН: «Працюємо на результат»: – Анатолію Григоровичу, що для Вас значить заклад, який Ви очолюєте? – ВПУ для мене, як рідна домівка. Докладаємо  чимало зусиль, Відома ведуча Леся Нікітюк відвідала Лебедин: 22 червня наше місто від­ві­дала відома ведуча Леся Ні­кі­тюк. Знімали сюжет для тревел-шоу «Le маршрутка». Ту­рис­­­тичний проєкт покликаний 10 травня - День матері: Ганна Михайлівна Лаврінченко може поправу називатися найбагатшою жінкою Кам’яного. І справа не в сріблі-золоті у її господі, як дехто може Команда молодості нашої: Ні, це не зустріч однокласників. Це крутіше! Днями вдруге, через 11 років після першої зустрічі, зустрілася легендарна команда КВК Лебединського На Сумщині виявили “нафтозавод”, який грубо порушує вимоги з охорони праці: Управління Держпраці продовжує вести роботу у сфері виявлення нелегального обігу пального на території Сумщини. Нагадаємо, що з початку березня 2021 Лебедин – місто, яке вразило литовців: До лютого невелика кількість жителів Литви знали про м. Лебедин, що на Сумщині. Та одна подія повністю змінила Остарбайтерка з Лебедина: Доброго дня! Спільно з моїми німецькими колегами ми готуємо виставку про українських дівчаток-остарбайтерок (1943-1945 роки), Ви – наша гордість!: Адміністрація та працівники  ДПТНЗ «Лебединське ВПУ лісового господарства»  від щирого серця вітають  студентку Юлію Голобородько та викладача української мови і Він просто людяний: На жаль, настав той час, коли все частіше в душі поселяється зневіра в людях, коли вражають їхні черствість, грубість, байдужість.

У період колективізації, коли селяни усуспільнювали коней, то повинні були здати і кінську упряж. Кожний селянин не уявляв своє життя без коня. Тому коли виникло питання здавати кінську упряж, вони, де краща, могли приховати, а стару й порвану здати в колгосп. Селяни рахували, що цей захід скороминучий, і все повернеться «на круги своя».

А в даний період потрібно було, щоб хтось управляв цим процесом. На загальних зборах колгоспу вибрали конюхом Петра Кононенка. При обговоренні кандидатури сказали, що в нього відповідне прізвище, крім того, він був кращим конюхом у полку, коли служив в армії, досконало знає  шорницьку справу. (Шорник – спеціаліст по виготовленню і спорядженню кінської упряжі). Згадали, що він ходив до командира полку з пропозицією відкрити школу шорників, де б мали навчатися молоді бійці.

Але командир відповів, що в армію надходить нова техніка, і скоро непотрібні будуть ні конюхи, ні шорники. От і задумався Кононенко, навіщо ж пропадати такій хорошій спеціальності?

«Напевне, як оженюсь, буде в мене син, і я навчу його шорницькому ремеслу», – роздумував він.

На другий день після зборів Кононенко прийшов на конюшню, перевірив коней і упряж. Він вжахнувся від побаченого і пішов до голови колгоспу доповісти про критичний стан на конюшні.

Конюх доповів, що коні худі, бо немає ні вівса, ні сіна.  Дають солому та декілька буряків. А з упряжем зовсім критичне становище: дуги поламані, хомути без войлоку, супонь немає, черезсідельні та віжки порвані, ясла і загороди поламані.

Оце тобі, Кононенко, й конюхуй!

Олексій Дученко,  м. Лебедин.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар