Стрічка новин
Чи можливо зняти з реєстрації особу без її згоди?: У житті часто виникають ситуації, коли у вашій оселі прописана людина, яка вже втратила будь-яке право на проживання в ній.  В Конотопського району затримали російських військових, які охороняли перекинутий  "Урал": В машині було награбоване майно українців, яке ті намагалися вивезти до Росії. Про це повідомила Генрокурор Ірина Венедіктова. Наші ЗСУ троє  До 140-річчя заснування учбового закладу: 2021 рік є знаменним для Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1. Цього року він святкуватиме 140-річчя від дня Майстер добрих справ: У кожного спогади про минуле життя свої. Мої - грунтуються на тих, з ким ішов життєвою дорогою, з ким працював 102: що трапилось? з 29 листопада по 5 грудня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції № 3 (м.Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 106 заяв та повідомлень Уривки Лебединських розмов: У парку в центрі Лебедина на лаві сидять дві жінки середнього віку і розмовляють: – Світлана так схудла, за пів року Лілія Лисова (Забуга): «Пам’ять про Сашу жива і завжди житиме»: Кажуть, час віддаляє будь-які події, і вони стираються в пам’яті. Але ж пам’ять на те й пам’ять, щоб пам’ятати. А …І знову під ялинку: Ви любите подарунки? «Ще б пак!» – вигукнете. Особливо у Новорічні та Різдвяні дні, під ялиночку. Звісно, цьому найбільше радіють З минулого межиріцьких хуторів (продовження): Протягом майже 200 років існування рекрутчини і постійних загарбницьких воєн Російської імперії тисячі наших земляків загинули в різних куточках Європи Про коропа, про Короп та про лебединця Сергія Шивякова: Спочатку, звісно, поговоримо про коропа. Та не про те, що воно за звір, де він літує та зимує, що з

Щодня по кілька разів на каналі «Україна» звучать звернення до глядачів ось такого змісту: «Це Карінка. Вона з Миколаївської області. Весела, жвава, розумниця! Вміє малювати. Ось і на цей раз зобразила сад, у якому мріє прогулюватися зі своїми братиком і сестричкою. Карінці 6 років. Майбутні мамо і тату, дівчинка чекає на вас.

Відгукніться!» А поряд з фото малої – номерний знак із кількох цифр. Скільки їх, маленьких громадян нашої країни, вже оцифровані, причому п’ятизначними, шестизначними числами! І не тільки ж з Миколаївської, а й з Донецької, Житомирської, Одеської, Харківської й інших областей. Маленькі Петрики й Настусі, Оленки й Вадимчики, Даринки й Іванки чекають батьків. Звісно, прийомних. А де ж їхні справжні (біологічні) батьки? Розвіялися світом. Та вони й не були офіційно подружжям. А навіщо? Обтяжувати себе турботами про дітей? Це не для них. Задовольнили свої інтимні потреби і бажання – і розбіглися. А крихітку-малятко, котре побачило цей світ, можна кинути в лікарні, написавши відмову від нього, покласти у «вікно життя», а найстрашніше – викинути на смітник (про це ми чуємо чи не щодня або у випусках «Надзвичайних новин» або просто в «Новинах», або кримінальній хроніці). Дивуєшся, як не шкода тим матерям (та хіба їх можна назвати таким величним словом?), власних крихіток, яких вони виносили під серцем.

Держава бере на себе відповідальність за забезпечення належних умов проживання, виховання, навчання обездолених дітей. І з кожним роком їх статистика зростає. Поглянеш на екран, з якого посміхаються малятка – Яринки й Ярославчики, Катрусі й Павлики, Галинки й Ромчики, й серце, як кажуть, кров’ю обливається. Чи справжні їхні посмішки? Перед телекамерою – так. А насправді? Ці дітки не знали маминого поцілунку і татового привітного слова. Батьки не носили їх на руках, не співали колискової, не втішали, коли малі забили колінця, не лікували, коли підіймалася температура. Словом, ні батьківської уваги, ні материнської ласки. Не говорячи вже про матеріальне забезпечення. Все перекладене на плечі держави.

І тут варто задати запитання: доки так триватиме? Це ж безкінечно! Кількість обездолених дітей, позбавлених батьківського піклування, зростає в геометричній прогресії. Сьогодні за неналежне виконання батьківських обов’язків встановлена законодавча відповідальність. Відповідно статті Кодексу про шлюб і сім’ю, стаття 184 Адміністративного кодексу України, Кримінального кодексу передбачають ті чи інші види покарання нерадивих батьків, злісних порушників закону. Але це ж батьків. А тих, хто ними став біологічно, а не юридично? Чи не пора вже притягувати до відповідальності тих горе-матерів, котрі відмовляються від дітей? Варто примусити їх серйозно задуматися над власною відповідальністю за долю майбутньої дитини. Щоб думали: народжувати чи ні? Якщо народжують, то змусити нести високу місію материнства до кінця днів своїх. А то, бач, поблажку дала держава: не хочеш виховувати – віддай у «вікно життя», відмовся від маляти, написавши заяву. І доки це триватиме? Мабуть, треба поставити в цій ситуації, як кажуть у народі, крапку над «і». Окремі статті українського законодавства щодо відповідальності в материнстві треба змінити на користь дітей.

Звісно, різні життєві ситуації складаються у жінок: кинуті, ображені, потрапили в скрутну ситуацію тощо. У таких випадках їм потрібна допомога відповідних служб держави і самої держави. Але якщо жінка свідомо йде на злочин, кидаючи власне дитя напризволяще, тут варто не лише карати її, а й не допустити, щоб вона зробила злочинний крок. Отож, виховувати у наших дівчат почуття відповідальності за материнство треба починати змалечку. Причому всім гуртом: сім’ї, дитячій установі, освітньому закладу, громадським організаціям, суспільству. Отоді й зростатиме в нас міцне, гарне, порядне майбутнє покоління. І все менше буде оцифрованих дітей.                                                            

   Вадим БІЛИЙ.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар