Стрічка новин
З історії педагогічного: Поринемо спогадами в історію педа­гогічного коледжу. Раніше – педагогічне учи­лище, переглянувши світлини різних ро­­ків, віднайдені в архіві викладачем Васи­лем Подоляком. Ви – наша гордість!: Адміністрація та працівники  ДПТНЗ «Лебединське ВПУ лісового господарства»  від щирого серця вітають  студентку Юлію Голобородько та викладача української мови і Створюємо ліси разом: Депутати Лебединської міської ради долучилися до акції Президента України «Створюємо ліси разом». Мета цієї акції: за три роки посадити 1мільярд Місяць тому у Телеграм запрацював бот "Дитина не сама": "Дитина не сама" - проект створений за ініціативи Радниці – уповноваженої Президента України з прав дитини, який впроваджується Офісом Президента Наша баба Гапа: Є у нашому будинку унікальна бабуся – Горпина. Але всі її звуть Гапою. Довгожителька досі струнка, завжди з посмішкою. Сусіди Чотири покоління родини: Родина, сім’я... Як багато ці слова значать для кожної людини! Швидко минає час, діти виростають, вилітають з родинного гніздечка. Дні, Едельвейс : Перебираючи у старій шухляді речі, син Олексій взяв дерев`яну з інкрустуванням  невелику круглу коробочку, відкрив її і побачив сріблясту квітку: Кіберполіція викрила понад 100 осіб, котрі наживалися на людському горі під час війни: Найрозповсюдженішими схемами шахрайства в умовах воєнного стану є псевдоблагодійність, пропозиції з оренди неіснуючого житла, фейкові пасажирські перевезення та продаж неіснуючих Збережемо хліб від вогню: Влітку актуальною стає проблема збереження врожаю від виникнення пожеж. У цей час найменша необережність із вогнем у хлібних масивах – Війна. Любов. Весна: Пам’яті моїх дорогих сусідів – тьоті Маші і дяді Міші, учасників бойових дій у Другій світовій війні, присвячується.

Шановні читачі тижневика «Будьмо разом», користувачі сайту «Лебедин press»!


Після тимчасового вимушеного припинення випуску газети «Будьмо разом» у зв»язку з воєнними діями, ми знову розпочали її діяльність. При цьому, ми зберігаємо основне спрямування видання – газета для сімейного читання
До того ж, ми розширюємо кордони інформування, щоб стати ближчими до кожного читача. Тож тепер нас можна знайти не лише на сайті, а й у Telegram каналі та facebook.
Тому, якщо хочете про все дізнаватися першими, підписуйтесь на наші сторінки у соцмережах:

https://www.facebook.com/lebedinpress
https://t.me/lebedinpress
Дякуємо, що залишаєтесь з нами!

Координатор сайту Євгеній Чижик.
Із повагою Василь Дацько,

головний редактор тижневика «Будьмо разом» та інтернет-видання «Лебедин press», Заслужений журналіст України.

-Зоєчко, ми не змінюємо правила? Прогулянка не від­міняється? – відкрила двері в дім сусідки Наталя.

– Так сьогодні ж щедрувальники ходять.

– Ще не звечоріло, встигнемо.

Жінки вже взяли за правило щовечора займатися оздоровленням, і ходьба, як ніщо інше, в цьому допомагає. І сон тоді кращий, і нерви заспокоюються. Зазвичай, 3 км щодня – це для них не проблема. А чоловіки перед телевізором у цей час спини гнуть. І слухати не хочуть, щоб приєднатися до корисного марафону.

Надворі почало сутеніти. У вік­нах загорілося світло, блискотіли ліхтарики на ялинках. Тому про­гу­лян­ка цього разу видалася приєм­нішою, ніж завжди.

Попереду з’явилася групка дів­чаток у барвистому вбран­ні, і зле­тіла до неба дзвінка щедрі­вочка:

Щедрівочка щедрувала,

До віконця припадала.

Що ти, тітко, напекла,

Неси нам до вікна,

Чи вареник, чи пиріг,

Неси нам за поріг.

Хвилин через п’ять дівчатка вийшли з чийо­гось двору з пакетиками гостинців.

– Дітки, у 8 і 10 номери обов’яз­ково зай­діть, ми зараз повернемося, – обізвалася до них Зоя.

А ті весело засміялись і понесли по вулиці радість від свята, що завітала в людські оселі.

Свекруха Зої, Марія Павлівна, вже накривала в цей час стіл для вечері. Зібралися двома родинами, пригостили щедрувальників, поласували смачненьким, що припасли до свята. Були на столі знову кутя, узвар. Доньки Зої і Максима Віка і Маша зачинилися в окремій кімнаті, щоб пошепотітися про святкове ворожіння. Дещо бабуся Марія підказала, щось самі відшукали в Інтернеті.

– Колись і я була молодою, – посміхнулася Марія. – Зібралися з дівчатами ворожити в ніч на 14 січня. Наварили вареників із сюрпризом. В кожний з них поклали щось одне – монетку, нитку, кілечко, горіхи та інше. Кому що випаде,  те того й чекає.

– Ну, мамо, ти цього мені не роз­повідала, – обійняла її Зоя. – І що тобі випало?

– Зараз розповім. Монетка або якесь зерно – віщує багатство, нитка – до дороги, сіль – до сліз, цукор – до хорошого, забезпеченого життя, кільце – до заміжжя, горіх – два кавалери, перець – новий залицяльник, кісточка вишні – до поповнення в сім’ї.

– Не інтригуй, мамо!

– Було в мене два хлопці: обидва упадали за мною. Але мені був любий один. Його і вибрала. І не помилилась, бо в мій вареник, крім горіха, втрапила ще й грудочка цукру. Сама цей вареник зліпила, він мені й попався. Я дівчаткам розказала, як і  на картах можна ворожити. Покласти під подушку на ніч королів, а ранок покаже, який буде чоловік. Піковий король – старий і ревнивий, трефовий – війсь­ковий, чирвовий – молодий і багатий, бубновий  король – бажаний. Кожного, звичайно, своя доля чекає, але ж ворожіння йде ще від наших бабусь, прабабусь. Це цікаво, і якесь таїнство в цьому є.

Цього вечора не хотілося говорити про щось погане. Людей лякають і війною, і цінами, і тим, що газ відключать, і пенсії не даватимуть, що хліб по 30 гривень буде. Але почався новий рік, і треба жити надіями на краще. Вже навіть у тому є позитив, що у 2022 році, як обіцяють учені, коронавірус має відійти. І всі ми зможемо нарешті зітхнути з полегшенням.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар