Стрічка новин
Ціни на ринку на 19 сiчня 2021 року: М’ясо (1кг) – 120-140 грн. Сало (1кг) – 50-120 грн. Лебединське бюро правової допомоги роз’яснює: Сумний досвід клієнтів системи безоплатної правової допомоги демонструє, що інколи догляд за своєю зовнішністю завдає неабиякої шкоди Міський голова Лебедина Олександр Бакликов наклав вето на рішення дев’ятнадцятої сесії міськради восьмого скликання від 27 серпня 2021 року «Про: Депутати рішення про присвоєння почесного звання підтримали більшістю голосів, мотивуючи це, що жителі громади знають про заслуги цієї шанованої доярки-колгоспниці, Спали сидячи й топили сніг: Село Стеблянки Сумського району з 19 до 26 березня було окуповане російськими військовими, повідомляє Суспільне Суми. Новини Сумщини: Першим заступником голови Сумської райдерж­адміністрації призначено Андрія Петрова. Відповідне розпорядження підписав голова Сумської райдержадміністрації Руслан Сіренко. Пам’ять, яка завжди з нами: Із цих довоєнних, вицвілих від часу фото дивляться дорогі для мене люди – дідусь Григорій Максимович Никитенко та бабуся Євдокія У Лебедині молодик вбив 79-річну жінку і відтягнув труп на покинуту земельну ділянку: Подія сталася учора, близько 19 години, у місті Лебедин. До поліції надійшло повідомлення від чоловіка про виявлення тіла своєї сусідки А ви чули? Бачили? Читали?: Сумщина залишається «червоною». Станом на 12 квітня Сумська область залишається у «червоній» зоні, натомість Закарпатська область, яка була «червоною», наразі Як лебединцям звернутись за невідкладною допомогою (визвати "швидку")?: Запам’ятайте телефони НЕВІДКЛАДНОЇ медичної допомоги: - кабінет невідкладної медичної допомоги у м.Лебедин (обслуговує м.Лебедин, с.Токарі, Олексенкове, Куданівка, Бишкінь, Ворожба, Калюжне, Курган, Забутий герой: Все далі й далі в історію від­ходять події Другої світової війни. І чим швидше біжать роки, тим притуплюється пам’ять на­щадків.

Шановні читачі тижневика «Будьмо разом», користувачі сайту «Лебедин press»!


Після тимчасового вимушеного припинення випуску газети «Будьмо разом» у зв»язку з воєнними діями, ми знову розпочали її діяльність. При цьому, ми зберігаємо основне спрямування видання – газета для сімейного читання
До того ж, ми розширюємо кордони інформування, щоб стати ближчими до кожного читача. Тож тепер нас можна знайти не лише на сайті, а й у Telegram каналі та facebook.
Тому, якщо хочете про все дізнаватися першими, підписуйтесь на наші сторінки у соцмережах:

https://www.facebook.com/lebedinpress
https://t.me/lebedinpress
Дякуємо, що залишаєтесь з нами!

Координатор сайту Євгеній Чижик.
Із повагою Василь Дацько,

головний редактор тижневика «Будьмо разом» та інтернет-видання «Лебедин press», Заслужений журналіст України.

– Перш за все, Миколо Володимировичу, цікаво дізнатися, як Вам, як керівнику освітнього закладу, працюється у сучасних умовах нової української школи? Ви ж тривалий час є директором навчального закладу, то маєте можливість порівняти школу початку Вашого директорства і теперішню.

– Так, дійсно, мій  директорський стаж чималий – 28 років, а у Ворожбянській школі працюю вже двадцять перший рік. За цей час було і є багато цікавого в моїй педагогічній діяльності. Звісно, можу порівняти початок свого трудового шляху з нинішнім. Було цікаво завжди. З усмішкою пригадую перші кроки директорства на Одещині. Уявіть собі село, де   розмовляють молдавською, болгарською мовами, а школа українська! Місцеві вчителі  інколи були перекладачами, привчали до місцевих звичаїв. Вересень розпочинався  з польових робіт. Колгосп не міг зібрати вчасно урожай винограду, овочів без допомоги школярів, отож після першого дзвоника через день-другий уроки «проводили» в полі. І ніхто не скаржився, не  бідкався, що використовується дитячий труд. Змалку привчалися до праці. З повагою згадую колектив учителів, а колишні учні до цього часу вітають зі святами, телефонують, інколи ще й поради просять.

Зараз все змінилося, зокрема, ставлення до  праці, до навчання, до спілкування. Життя не стоїть на місці. Сучасні технології дали можливість докорінно змінити навчальний процес, про такі можливості років десять тому навіть і не мріяли.

– Які напрацювання має на сьогодні ЗЗСО Ворожби?

– Сьогодні в нашій школі навчається 131 учень та 40 вихованців дошкільного підрозділу. В кожному класі є комп’ютерне обладнання, нові сучасні меблі, затишні кабінети, гарно обладнані їдальня, спортивна  і актова зали, чудовий спортивний майданчик. Діток із віддалених сіл підвозимо автобусами,  харчуємо в їдальні.

– На жаль, нині світ охопила біда – коронавірус.  Пандемія внесла корективи у все наше життя, зокрема й у діяльність закладів освіти. Чи не позначилося це на якості надання  освітніх послуг колективом педагогів Ворожбянського НВК? Чи у всіх школярів є доступ до Інтернету? Вони можуть вийти на зв’язок?

– Так, коронавірус вніс серйозні корективи в освітній процес. Ніколи і думки не було, що школа працюватиме без учнів.Ніяк не можемо звикнути до того, що шкільний дзвоник не скликає учнів на урок, а запрошує на нього телефон чи комп’ютер.Так, вітаємося, пояснюємо новий матеріал, вислуховуємо відповіді-запитання, але того задоволення від спілкування ні ми, вчителі, ні учні, ні батьки не маємо.В когось є можливість і бачити, і чути, і відповідати на питання, а є й такі учні, до яких не «доходить» зв’язок або немає взагалі Інтернету. От тоді пишемо есемески, телефонуємо, пояснюємо, слухаємо відповіді… Звісно, таке навчання не дає того бажаного ефекту. Прикро, дуже прикро…Сподіваємося, що  всі разом поборемо цю пандемію, іншого й бути не може.

– Розкажіть про педагогічний колектив школи, зокрема вчителів, які заслуговують за свої напрацювання доброго слова. Чи мають вони відзнаки, нагороди, категорії?

– У Ворожбянському ЗЗСО працює педагогічний колектив, який нараховує 28 чоловік. Із них 12 (43%) педагогічних працівників мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», 6 (21%) – «спеціаліст І категорії»,  5  (18%) – «спеціаліст ІІ категорії», 2 (7%) – «спеціаліст», 3 (11%) мають тарифний розряд. Двоє вчителів (7%) мають  педагогічне звання «учитель-методист»,  вісім (29%) – «старший учитель». Обслуговуючий колектив складає 17 чоловік, в осінньо-зимовий період заклад опалюють 8 опалювачів.

На мій погляд, як керівника, у Ворожбянському ЗЗСО – найкращий педагогічний колектив! Я з повагою ставлюся до всіх працівників  закладу.  Люди сумлінні, порядні, дисципліновані, коректні, висококваліфіковані.

Є вчителі, які нещодавно розпочали педагогічну діяльність. А в основному – це педагоги з освітянським досвідом. Серед них відмінник освіти України Олена Олексіївна Ісакова, яка разом з колегою Ольгою Миколаївною Коренєвою нагороджені грамотами Міністерства освіти України. Подякою Міністерства освіти відзначена Світлана Іванівна Шаповал. Грамотами  управління освіти та науки облдержадміністрації та грамотами районного та міського рівнів нагороджені 16 працівників.

– Чим же відзначилися школярі впродовж останніх років?

– У нас талановиті учні. Декілька років окремі школярі навчаються в Малій академії наук і щорічно займають призові місця на обласному рівні, а в минулому навчальному році Каріна Пугач у третьому етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН (м.Київ) порадувала нас зайнятим 3 місцем, за що нагороджена бронзовою медаллю  та дипломом  третього ступеня  Міністерства освіти і науки України, Національної академії наук України,  Малої академії наук України. Її науковим керівником була вчитель зарубіжної літератури Діана Миколаївна Коренєва. Свої наукові досягнення в МАН представляли також Валерія Босенко (учитель Валентина Матвіївна Римар), Анастасія Жабко (вчитель Д.М.Коренєва). Учень 8 класу Владислав Остатній здобув перемогу (1 місце) у щорічній науково-практичній конференції «Перший крок у науку» (вчитель В.М.Римар). Учні Дар’я Свистюла, Дарина Велигонь, Ірина Красуля також були учасниками наукової конференції.

Вихованці вчителя музики Оксани Василівни Соколюк у 2018 році брали участь у районному вокальному конкурсі «Зірки наро­джуються в Україні», де стали призерами: Вероніка Косагова – друге місце; Альбіна Дуброва – третє місце, Ілона Велегонь – друге місце, тріо «Веснянки» – третє місце.

У 2019 році Альбіна Дуброва теж брала участь у районному конкурсі «Зірки народжуються в Україні» і зайняла друге місце. А Вероніка Косагова взяла участь у районному фестивалі «На крилах молодості» і посіла друге місце.

У 2020 році наші учні брали участь у райо­н­­ному фестивалі «Територія творчості» і отримали такі дипломи: вокальний гурт «Веснянки», Альбіна Дуброва, Софія Пархоменко - III ступеня; Вероніка Косагова, Ілона Велегонь – II ступеня. А в районному конкурсі вокалістів «Зірки народжуються в Україні» Альбіна Дуброва вийшла на друге місце, Вікторія Іщенко – на третє, гурт «Карамельки» – теж на третє місце.

У Міжнародному конкурсі «Сузір’я святогір’я – GOLD EUROPE», що проводився за сприяння Міністерства культури Чехії та регіонального українського центру досліджень Міністерства культури України, наші учні теж спробували показати свої таланти. І вийшло!  Вікторія Іщенко, Вероніка Косагова, Ілона Велегонь стали лауреатами, за що відзначені дипломами I ступеня, Дарина Велигонь відзначена дипломом III ступеня.

2021 рік теж не став винятком. У Всеукраїнсь­кому фестивалі «Чисті роси» в номінації «Співуча веселка» Вероніка Косагова вийшла на друге місце, Альбіна Дуброва – на третє  місце. А у районному фестивалі «Територія творчості» Вероніка Косагова посіла перше місце, Альбіна Дуброва – друге, Анна Приходько, Софія Пархоменко, гурт «Веснянки» – треті місця.

Участь у Всеукраїнському дистанційному багатожанровому конкурсі «Битва жанрів II» в  номінації «Вокальне мистецтво» Вероніка Косагова, Альбіна Дуброва, Ілона Велегонь стали дипломантами I ступеня, Софія Пархоменко – III ступеня. Організатори та оргкомітет цього конкурсу нагородили викладача музики Оксану Соколюк подякою «За вагомий внесок у розвиток та збереження національної культури і мистецтва, за педагогічний талант, високий професіоналізм, цілеспрямованість та ефективні методи викладання, які сприяють розвитку творчого потенціалу талановитих дітей та молоді».

За участь у Всеукраїнському багатожанровому дистанційному фестивалі-конкурсі «Битва титанів» у номінації «Образотворче мистецтво» (портрет) Валерія Босенко нагороджена дипломом I ступеня. У цьому конкурсі педагог Оксана Соколюк отримала подяку «За високий професіоналізм, майстерність, особистий внесок у творчий розвиток дітей та юнацтва, збереження та процвітання національної культури та мистецтва України».

Альбіна Дуброва, Вероніка Косагова, Ілона Велегонь брали участь у міському фестивалі дитячої творчості «Сузір’я талантів Лебедина» і були нагороджені дипломами міського голови.

У першому етапі обласного конкурсу робіт юних фотоаматорів «Моя Україна» у номінації «Мікрофотографія» учениця 7 класу Вероніка Косагова зайняла перше та друге місця, у номінації «Пейзаж» учениця 11 класу Анастасія Гурмач – друге місце, у номінації «AdobePhotoshop» учень 9 класу Владислав Остатній – третє місце.

– Серед випускників, за Вашого директорства, є відомі люди?

– Наші випускники – наша гордість! Валентина Юріївна Невальонна, Діана Миколаївна Коренєва – тепер наші вчителі, після одержання вищої педагогічної освіти повернулися в рідну школу. Гордимося й випускниками Юрієм Нудьгою, Валентиною Приходько, Тарасом Чайкою, Олександром Біланом, Дмитром Марченком, які знайшли себе у житті. Цей список ми можемо продовжувати і продовжувати. Кожен з них обрав свою омріяну професію і від неї отримує задоволення.

– Зізнайтеся, нелегко тримати школу в сучасних умовах дефіциту  бюджету ОТГ? Тож, мабуть, у навчального закладу є спонсори, меценати? Що вони зробили для нього?

– Дійсно,в сучасних умовах важко утримувати навчальний заклад. Тому я вдячний спонсорам за допомогу. Так,  ВАТ «Сумигаз» допомогло відремонтувати всю опалювальну систему навчального закладу. Свого часу народний депутат України Григорій Дашутін був частим гостем у нашому навчальному закладі, завжди допомагав. Сьогодні найбільше допомагає ТОВ «ВорожбаЛатінвест» під керівництвом Миколи Олексійовича Штукіна. Завдяки йому у нас нові пластикові вікна у всіх приміщеннях закладу, прокладені тротуарні доріжки по всій території, закуплені меблі, телевізори, холодильники. А в цьому навчальному році підприємство порадувало нас ремонтом фасаду шкільного приміщення. Випускниця школи Тетяна Троян подарувала шкільні меблі для кабінету математики, земляк Валерій Чалий, директор ТОВ «Крук», надав допомогу для придбання учнівських парт та стільчиків. Завдяки зусиллям спонсорів та працівників закладу капітально відремонтовано до цього аварійний спортивний та актовий зали. За сприяння колишнього народного депутата Верховної Ради Владислава Бухарєва побудовано спортивний майданчик із штучним покриттям.

– Вам, як депутату, вдавалося вирішу­вати освітянські питання на рівні району, а тепер ОТГ? Що саме?

– Виборці Ворожби чотири рази надавали мені право представляти їхні інтереси в Лебединській районній раді, де було можливим вирішувати нагальні питання району,села. Вп’яте я обраний депутатом Лебединської міської ради. Намагаюся вирішувати проблеми освітньої,медичної галузей та проблеми Ворожбянського старостинського  округу. Але це робити дуже важко. Мої запити сесія приймає, однак адміністрація та служби ОТГ їх гальмують і не вирішують.

– Миколо Володимировичу, Ви все життя пропрацювали  в сільських освітніх закладах – у профтехучилищі, у школах. Не шкодуєте, що так склалося?

– Ніколи не шкодував і не шкодую. Працюючи у Ворожбянському ПТУ, мріяв повернутися до загальноосвітньої школи. Отож, починаючи з 2001 року, її очолюю. Я люблю свою роботу, від неї отримую задоволення. Мрія дитинства збулася. І я щасливий від того.

– Вчительську професію подружжя Коренєвих – Ольги Миколаївни і Миколи Володимировича – продовжують рідні, учні?

– Наші з дружиною батьки працювали в колгоспах, а ми  з Ольгою Миколаївною започаткували учительську династію. Мої сестри – теж педагоги. Старша працювала вихователем дитячого садочка, зараз на заслуженому відпочинку, менша – директор школи на Кролевеччині, сестра дружини вчителює на Липоводолинщині, наша старша дочка Юлія сіє розумне, добре, вічне на Київщині, а  разом з нами навчає діток у рідній школі менша дочка Діана. Та й серед племінників є вчителі. Отож, при зустрічах у нас завжди проходить своєрідна родинна педагогічна рада. До речі, цікавий факт. Моя випускниця, яка починала свій педагогічний шлях, як і я, з піонервожатої, зараз працює директором у тій школі на Одещині, де я починав топтати директорську стежку.

– Що б Вам хотілося внести в освітній процес сьогодення з погляду свого великого досвіду в педагогіці?

– Нова українська школа… Чи потрібна вона Україні? Роздумувати довго не доводиться. Так, треба  змінювати структуру навчання,  бо колишні його форми й методи вже не відповідають сучасності. Діти не ходять до бібліотеки, не катаються взимку на санчатах і лижах, не спілкуються наживо з однолітками, вони перестали читати книги, тому втрачають уміння спілкуватися. Гаджети заполонили душі, бажання, мрії, а це просто страшно! Що буде в майбутньому? Хто працюватиме на заводах, фабриках (можливо ж, функціонуватимуть такі), вирощувати хліб, лікувати  хворих? Що ж робити? На мою думку, потрібно: по-перше – навчити вчителя по-сучасному  подавати матеріал так, щоб  здобувачам освіти було цікаво, корисно, по-друге – розпізнати в дитині  людину,  по-третє – виховати гідного громадянина країни.  Сучасна дитина повинна вміти  критично мислити, контролювати свої рішення, вміти вчитися. Отож, я впевнений, що все це потрібно  запровадити в нашій освіті. Тому нова українська школа Україні потрібна!

–  Дякуємо, Миколо Володимировичу, за спілкування, за змістовні відповіді на запитання. Бажаємо нових творчих надбань Вам і педагогічному та учнівському колективам.

Спілкувалася

Надія СОЛОДОВНИК.

 



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар