Другого жовтня, із самого ранку і протягом усього дня, сонце аж сміється. Здається, сама природа раділа нашому професійному святу – Дню працівників освіти.
До свята профспілкова організація Лебединського коледжу ім. А.С. Макаренка на чолі з її керівниками Оленою Жовбою та Іриною Рожко, дирекцією коледжу (директор Любов Білокобильська) зробили оригінальний подарунок освітянам – організували екскурсію до Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» (м. Батурин) та до перлини садибної архітектури – палацово-паркового ансамблю «Качанівка», що на Чернігівщині, поряд з козацьким містом Ічня.
Ранок. До педколеджу під’їхала маршрутка (водій Павло Кудлай), і освітяни, зайнявши свої місця, вирушили в дорогу. Екскурсія розпочалася із огляду історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», куди входять: музей археології Батурина, Цитадель Батуринської фортеці, дерев’яна церква Воскресіння Господнього (має особливу ауру), пам’ятник жертвам Батуринської трагедії 1708р., мурована Воскресенська церква-усипальниця, пам’ятник «Гетьмани. Молитва за Україну», скульптура «Сини мої соколи», парк «Кочубеївський», палац гетьмана України К. Розумовського. Стародавній Батурин посідає чільне місце поміж історичних міст нашої держави, століттями зберігав і зберігає для нащадків пам’ять про героїчне минуле України.
Екскурсовод цікаво розповів про історію Батурина від найдавніших часів, до трагічної загибелі міста у 1708р. Найбільшого розквіту воно досягло за часів гетьманування Івана Мазепи (1687-1708рр.).
Меморіальне значення має й пам’ятник жертв Батуринської трагедії 1708р, встановлений 2004р. за ініціативи Віктора Ющенка та його однодумців. Мурована Воскресенська церква-усипальниця (стиль пізнього класицизму), – місце останнього спочинку гетьмана України К. Розумовського (збереглася в первісному вигляді).
Велику увагу привернув Майдан Гетьманської слави. Центром композиції є пам’ятник «Гетьмани. Молитва за Україну» (зведений 2009р.). Авторами його є брати Мазури. Він об’єднує п’ятьох державних діячів України – гетьманів, діяльність яких була пов’язана з Батурином: Д.Ігнатовича, І. Самойловича, І. Мазепи та К. Розумовського, П. Орлика. Продовженням композиції є скульптура «Сини мої соколи». Це гімн одвічному материнському подвигу української жінки. В центральній частині Батурина нас зустрічала Свято-Покровська церква, яка у 2008 р. за участю колишнього Президента України В.Ющенка була освячена.
Перед нами парк Кочубеївський – пам’ятка садово-паркового мистецтва XVII ст., який займає 10 га. Яскравими фарбами осінь позолотила дерева, кущі. Тут ростуть вікові дуби, екзотичні дерева. Парк дбайливо доглянутий. З ранньої весни і до пізньої осені тут буяє розмаїття квітів.
А ось перед нами палац гетьмана Розумовського – видатна пам’ятка доби класицизму (архітектор Чарльз Камерон). Палац гетьмана є головною окрасою і своєрідним символом Батурина.
За 20 км від козацького містечка Ічні розташована перлина садибної архітектури – палацово-парковий ансамбль «Качанівка». На нижньому його плато – мальовничий парк зі ставками, альтанкою, скульптурами, парковими містками. Все це формувалося у 70-х роках XVІII ст. Садиба належала задунайському графу, фельдмаршалу, генерал-губернатору Лівобережної України П.О. Рум’янцеву, а український зодчий Максим Мосцепанов звів розкішний палац і одночасно заклав парк. Це справжній рай на землі. Потім маєток успадкував Григорій Тарнавський, і 70 років садиба належала його родині.
За часів Тарнавських будувалися садибні комплекси: головний дім, об’єднаний флігелями і величний парадний двір з парком, широкими алеями. Талант майстра, воля власника, поради знаменитостей поєднувались в одному прагненні – і вони створили вічну, незрівняну красу, велику естетичну цінність тих далеких років. Одноповерховий палац був перебудований у двоповерховий.
Після Тарнавського садиба належала цукрозаводчику П.І. Харитоненку. У палаці оновили повністю інтер’єр (1914р.). Качанівка мала кількох власників, але всіх їх поєднувала спільна риса – це продовження і відродження традицій своїх попередників.
Кого тільки не приваблювала Качанівка! Своїми візитами садибу вшанували: М. Глінка, С. Гулак-Артемовський, Т. Шевченко, М. Гоголь, П. Куліш, Ганна Барвінок, Маркевичі, І. Репін, Д. Яворницький та інші знаменитості. Тут народжувалися справжні шедеври. М. Глінка написав оперу «Руслан і Людмила», І. Репін зробив замальовки до знаменитих «Запорожців». Т.Шевченко подарував родині Тарнавських картини «Катерина», поему «Гайдамаки», «Кобзар». Господар Качанівки допомагав простим селянам, молодим талантам.
Наприкінці ХІХ ст. у Качанівці з’явилися нові господарі – цукрозаводчики Харитоненки. Глава родини Павло Іванович був не лише однією з найбагатших у Російській Імперії людиною, промисловцем, землевласником, а й доброчинцем. Харитоненко приніс перші блага цивілізації: телефонізацію, електрифікацію.
1918р. палац втратив свої багатство та велич. 24 листопада 1981 року парковий ансамбль Качанівка, площею 563,68 га, став Державним історико-культурним заповідником. 2001р. йому надано статус національного.
Під час цієї екскурсії ми духовно збагатилися побаченим, одухотворились, оздоровилися. Вдячні організаторам цієї поїздки.
Ольга Паливода,
позаштатний автор тижневика
«Будьмо разом».