Стрічка новин
ДСНС спільно  з мобільними операторами розгортає систему оповіщення із використанням технології Cell broadcast: Повідомлення одразу виводиться на екран телефону, поверх усіх програм або заблокованого екрана, з одночасним гучним попереджувальним звуковим сигналом. Чат-бот Viber 7104ua тепер приймає показання лічильників з фото: Показання газового лічильника у чат-боті 7104ua у Viber можна підтвердити фотографією. Після ручного введення показань чат-бот Інформація про стан оперативної обстановки на території  Лебединської міської ради з 19 по 25 квітня 2021 року.: Протягом звітного періоду до відділення поліції №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 97 заяв та повідомлень Операція пройшла успішно: Як ми повідомляли раніше, наш земляк, родом із Пристайлового, колишній позаштатний автор районної газети «Будівник комунізму» (зараз «Життя Лебединщини»), ...І гірко плаче горобина: Ви любите милуватися золотавою осінню? Звісно, переважна більшість громадян скаже: «Так!» Ще б пак! Ось береза майорить жовтим листям, клен Село, прославлене працею: Як розповідали старожили, заселення території сьогоднішньої Руди відбулося приблизно в 1920-х рр. ХХ ст. після пожежі, яка знищила у засушливе «Їду, де хочу»: Усі ми хочемо жити в красивому, чистому місті. Але коли бачимо безладдя, звинувачуємо кого завгодно – комунальників, владу, Вже 27 років в Україні! : Ви можете покладатися на Креді Агріколь Банк! Наприкінці травня Креді Агріколь відзначив 27 років роботи в Україні. День народження – це I спортсмен, і цікава людина: Все це про нашого земляка Владислава Шевченка, з яким ми нещодавно мали змогу поспілкуватися. З початку війни, яку розпочала Росія в Україні, вже загинуло 115 дітей та понад 140 поранено.:   Про це повідомляє  Top News з посиланням на Офіс Генпрокурора. Натомість із Сум вдалося евакуювати 71 дитину Сумського  спеціалізованого будинку

Шановні читачі тижневика «Будьмо разом», користувачі сайту «Лебедин press»!


Після тимчасового вимушеного припинення випуску газети «Будьмо разом» у зв»язку з воєнними діями, ми знову розпочали її діяльність. При цьому, ми зберігаємо основне спрямування видання – газета для сімейного читання
До того ж, ми розширюємо кордони інформування, щоб стати ближчими до кожного читача. Тож тепер нас можна знайти не лише на сайті, а й у Telegram каналі та facebook.
Тому, якщо хочете про все дізнаватися першими, підписуйтесь на наші сторінки у соцмережах:

https://www.facebook.com/lebedinpress
https://t.me/lebedinpress
Дякуємо, що залишаєтесь з нами!

Координатор сайту Євгеній Чижик.
Із повагою Василь Дацько,

головний редактор тижневика «Будьмо разом» та інтернет-видання «Лебедин press», Заслужений журналіст України.

Мальовничий Лебедин є чарівним куточком України, барвистою квіткою Слобожанщини. Лебединська земля овіяна легендами, красива неозорими ланами з пишною зеленню лісів, з їхніми щедротами, лісовими ягодами та грибами.

Саме серед такої краси, під лісом, у своїй оселі проживає чудова жінка-грибниця – Парасковія Михайлівна Грибова. Як бачите, її прізвище відповідає її захопленню. Вона має щедру душу, жіночну красу, відзначається наполегливою працею.

Подвір’я в неї доглянуте, довкола квітнуть чорнобривці, хризантеми, жоржини та троянди. То все створили працьовиті руки Паші Михайлівни.

Восени нелегко застати її вдома – вона в лісі. Як зазначає жінка, ліс – це її годувальник. Влітку Паша Михайлівна збирає ягоди, трави, восени – гриби, горіхи. Все це переробляє, консервує, сушить, а потім пригощає своїх рідних та друзів.

Так і проходить пенсіонерське життя цієї меткої, роботящої жіночки. Хоча вже вплелася сивина у волосся, ніби  сизий туман, однак її руки не знають спочинку. «Отримую насолоду, збираючи гриби, з ними навіть розмовляю, – говорить Паша Михайлівна, – акуратно залишаю грибницю, щоб і наступного року тут виросли гриби».

Зозуля вже накувала жінці 81 рік. До виходу на пенсію вона трудилася кухарем у їдальні Лебединського профтехучилища, має грамоти, подяки, премії за сумлінну працю.

Зі своїм чоловіком Григорієм Петровичем (працював у держлісгоспі) Паша Михайлівна прожила більше півстоліття. Це була зразкова родина. Подружжя виростило й виховало двох синів – Петра та Івана, які знайшли гідне місце в житті. Але коли відійшов у Вічність Григорій Петрович, додалося сивини у її волоссі, печалі в очах і життєвих проблем. Вона часто згадує, як разом збирали щедроти лісу. Тяжко самій крокувати життям, але Паша Михайлівна не здається, бо, як зазначає, після дощу світить сонце. Життя – така річ, що може зламати, а може й пожаліти… Жінка весь час просить, щоб старість подовше постояла за порогом, а не пробралася до хати.

Запитую у Паші Михайлівни, що для неї ліс? «Ліс – це наше багатство, його слід берегти», – ділиться думками моя співрозмовниця. – Для мене він – моя стихія. Після Великої Вітчизняної війни він весь час нас годував. І на сьогоднішній день влітку збираю ягоди, а потім, закривши літо на замок, вступаю в осінь і господарюю в лісі, бо ж він манить до себе грибами, красою золотої пори року. А ще – своєю свіжістю, п’янить запахом хвої. А це корисно для здоров’я».

Майже щодень Паша Михайлівна, взявши кошика до рук, зі своєю вірною подругою – собачкою Жулькою – вирушає до лісу.

Побажаймо їй міцного здоров’я, добра, благополуччя, нових зустрічей з лісом і вдалого «тихого полювання».

Ольга ПАЛИВОДА,

позаштатний автор

тижневика «Будьмо разом».



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар