Сьогодні ми познайомимо вас з новим автором молодіжної сторінки Тетяною Головко. Вона навчалася у школі с.Підопригори, дякуючи вчительці Валентині Іванівні ТИМЧЕНКО, дуже полюбила українську мову та літературу, відчула потяг до поезії.
Зараз Тетяна – студентка 3 курсу Лебединського педагогічного коледжу імені А.С.Макаренка, здобуває професію вчителя початкових класів. Продовжує писати вірші. Один із них пропонуємо читачам тижневика.
Життя таке несправедливе,
Одному все, комусь - нічого.
Та іноді стається диво:
На тебе плани є у Нього.
Він не дозволить тобі здатись,
Бо він для тебе вибрав шлях,
Ти, звісно, будеш спотикатись,
І будуть сльози на очах!
Ти не хвилюйся, йди вперед
І не зважай на ті слова,
Що кажуть люди за спиною,
У них в житті лише журба,
Яку несуть вони з собою.
Не раз почуєш ти в житті:
“Хто? Ти? Тобі це не під силу!”
Ти будь завжди на висоті
І посміхайся просто, мило.
Не ображайся й не зважай,
Не їм за тебе, власне, жити,
Лиш сам себе перемагай
Весь час продовжуй це робити.
І пам’ятай: все в тебе вийде!
І ти досягнеш цілі.
І успіх неодмінно прийде,
Якщо зречешся ліні!
х Х х
Чому гарним людям так важко живеться?
Чому в них за посмішкою ховається сум?
А злим навпаки - все легко дається,
Причому так швидко, як “бігає” струм.
Забули ми, що просто люди
Ми не Боги й не королі!
Подумайте, що далі буде?
Ми ж з вами всі одной крові’.
Ми живемо́ в одному світі...
І дихаєм одним повітрям,
Ми всі батьки, і всі ми діти,
Ми це несемо крізь століття.
Не всі ми рівні по грошах,
Бо хтось багатший, хтось бідніший,
У когось все життя в віршах,
А хтось вже втратив найрідніших.
Одні купують все айфони,
А інші - просто хочуть хліба,
Кричать, співають в мікрофони
Це люди чують... А плач старого діда?
Людей простих ми зневажаєм,
Глузуємо чомусь над ними,
Добро уже не поважаєм...
Нам певно краще бути злими?
Та бути злим зовсі’м не важко,
А добрим спробуй хоч на день.
Я знаю, що це досить тяжко
Це зможуть обрані лишень.
Добро живе у кожнім серці,
Лиш розбудить його зумій!
Тоді піди й візьми люстерце,
Й Людину ти побачиш в нім.
Людину добру, чесну й щиру,
Яка не зробить більше зла,
Бо той, для кого добро миле,
Його спалив давно дотла!
х Х х
Традиційно запрошуємо
до чашечки чаю
та осінньої поезії
методиста учбового закладу Антоніни Лисянської
Цыганка – осень
Цыганка-осень в золоте листвы
Манит меня в тепло своих обьятий,
Жаль…Чувства осени давно мертвы,
Но даже холод чувств ее приятен.
Разбрасывая сказочный наряд,
Тасуя листьев пламенных колоду,
Я вижу в танце с ветром в такт парят
они вдвоем, почувствовав свободу.
Вскружила голову на мостовой,
Пылает в каждом листике румянец.
А ветер, побежденный красотой,
В который раз зовет ее на танец.
Ужель она? Вдруг – царственный покой.
Его нарушить даже не пытаюсь.
Прощая ей характер плутовской,
Я чувствами любви переполняюсь.
…осіннє…
Просіявся дощ через сито.
Згубився десь біль за вікном.
Сьогодні всю душу омито
Допитим Romene вином.
Всміхнулося небо крізь сльози,
Заснула у серці печаль.
Давно відгриміли вже грози,
Ти пошепки кличеш у даль.
Повітря холодне і свіже
Жадано ковтаю я знов.
Летить, небо променем ріже
П’янка і безмежна любов.
Немає для неї кордонів,
Без тебе не сняться вже сни.
Не чути сполоханих дзвонів,
Розбилися в друзки човни.
То вмерла любов, то воскресла,
Мов пісня тривожна й жива.
Просіявся дощ через сито
В мовчанні сховались слова.
Сторінку готували Світлана ХОВРАТЕНКО
та Юлія ГОЛОБОРОДЬКО,
студентки Державного професійно-технічного навчального закладу
«Лебединське вище професійне училище лісового господарства»
під керівництвом Антоніни ЛИСЯНСЬКОЇ.
- А конкретнее, судья по имени Наташа.
Вас учитель учила отвечать на упрёки кого-то в чём-либо, приклеенные ярлыки, обвинения в чём-либо?
Ваша личная оценка с написанным не совпала, но это совсем не означает, что именно вы правы. И то, что вы не ответили на законный заданный вопрос, тоже вам в глубокий " минус".
До свидания, вернее, прощавайте, панi. Проку от вашей субъективной оценки как от ведра без днища. Не умеете писать и отвечать - не беритесь. Ваши минусы? Мне смешно.