Стрічка новин
Житлові субсидії по-новому: З 1 травня 2021 року надання житлових субсидій в Україні відбувається по-новому. Була така Лебединська геологічна партія глибокого буріння: Повертаючись у далекі 60-ті роки минулого століття, лебединці старшого покоління, певно, пам’ятають, що у нашому місті заснували тоді таку організацію, За видноколом літ: Невгамовна зозуля накувала Євдокії Трохимівні Шульзі з м. Лебедина вже вісім десятків літ. Просимо ту птаху, щоб не зупинялася, а Уривки Лебединських розмов: Розмовляють дві «продвинуті» подруги у центрі Лебедина: – Хочеш, я познайомлю тебе з хлопцем, який знає п’ять іноземних мов, не п’є, Такий у них менталIтет: Якось Галина Олексіївна і Петро Іванович Перевозники з Лебедина, перегортаючи сторінки сімейного альбому і ведучи надвечірню задушевну розмову, невимушено САКВИ САМОВИДЦЯ: До нової книги Василя Пазинича ввійшли окремі газетні вірші, які були написані впродовж крайнього десятиріччя. Тут – філософія, іронія, образність Вчора, 6 квітня, українські військові збили ракету, яка направлялася в напрямку Полтави: Рештки ракети впали на територію Липової Долини. Про це на своїй сторінці в telegram повідомив голова Сумської  ОВА Дмитро Живицький. Як діяти при виявленні вибухонебезпечного предмета: Пройшло вже 75 років, як відгриміли останні бої Другої світової війни. Але й досі багатостраждальна українська земля зберігає в собі Влад – талановитий спортсмен та активіст: Владислав Іващенко проживає в Лебедині. Йому 15 років. До 8 класу навчався в Лебединській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №5. На Сумщині більше 300 роботодавців отримують виплати з часткового безробіття під час карантину: Про це повідомив директор Сумського обласного центру зайнятості Володимир Підлісний. «На сьогодні в Сумській області більше тисячі роботодавців

Шановні читачі тижневика «Будьмо разом», користувачі сайту «Лебедин press»!


Після тимчасового вимушеного припинення випуску газети «Будьмо разом» у зв»язку з воєнними діями, ми знову розпочали її діяльність. При цьому, ми зберігаємо основне спрямування видання – газета для сімейного читання
До того ж, ми розширюємо кордони інформування, щоб стати ближчими до кожного читача. Тож тепер нас можна знайти не лише на сайті, а й у Telegram каналі та facebook.
Тому, якщо хочете про все дізнаватися першими, підписуйтесь на наші сторінки у соцмережах:

https://www.facebook.com/lebedinpress
https://t.me/lebedinpress
Дякуємо, що залишаєтесь з нами!

Координатор сайту Євгеній Чижик.
Із повагою Василь Дацько,

головний редактор тижневика «Будьмо разом» та інтернет-видання «Лебедин press», Заслужений журналіст України.

Панько Колотуша був кращим слюсарем на заводі. Адміністрація і профком не могли натішитися добросовісним працівником. Його фотографія постійно красувалася на Дошці Пошани.

Всі працівники заводу і друзі з повагою ставилися до передовика виробництва. Але була в нього одна хибна вада: любив випити оковитої. Причому не ви­знавав компанії. Пив сам і на роботі, і вдома. При цьому хитро маскувався: наливав горілку в пляшку з-під молока і молоком забарвлював. Ніхто навіть подумати не міг, що чоловік обідає в кімнаті відпочинку та прийому їжі і при цьому вживає алкоголь.

Панькова жінка Аліна любила пригостити зятів домашньою горілочкою. Вони теж були охочі випити, але тільки на свято. Панько знав усі потаємні місця, де Аліна ховала самогон: відливав частину і, щоб не помітила дружина, компенсував нестачу звичайною водою.

Зяті стали помічати, що теща пригощає їх з кожним разом все слабшим самогоном, але, щоб не образити, мовчали. А коли пригостила їх на храмовий день Петра і Павла звичайною водою з ледь помітним запахом самогону, тут вони не витримали та запитали тещу: «Чому це Ви нас пригощаєте водою? Може, вона свячена?». Попробувала теща, а там дійсно вода. Вона вибачилася перед зятями і негайно почала розслідування. Підозрюваним, звичайно, став Панько.

– Ах ти ж тихушник алкогольний! Ти що собі дозволяєш? Ти хоч уявляєш, як ти мене підставив? Тому я ставлю тобі таку умову: я ховаю горілку, а ти шукаєш. Якщо не знайдеш, то виходить, що ти нюх на неї втратив. І даси слово, що ніколи більше не торкнешся чарки з самогоном. А я проконтролюю.

Три дні Панько Колотуша обстежував дім, господарські будівлі, садибу, ходив увесь у павутинні, бо залазив у такі закутки, в які тільки коти  могли прошмигнути, але так нічого й не знайшов.

Зустрівши Аліну на садовій доріжці, Панько попросив пробачення і заявив, що готовий визнати поразку, але тільки за однієї умови – якщо дружина покаже схованку з горілкою.

Доріжка, на якій вони стояли, була вимощена тротуарною плиткою. Рухом руки Аліна відсунула чоловіка вбік, підняла плитку, на якій тільки що стояв Панько, і вказала на банку з самогоном, яку той так довго і безрезультатно розшукував.

Панькові нічого не залишилося, як підтвердити, що він таки втратив нюх на оковиту, та пообіцяти, що тепер до кінця життя зарікається вживати зігріваючі напої.

Олексій Дученко, м. Лебедин.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар