Стрічка новин
Бійці потребують допомоги: Відшуміли Ново­річно-Різдвяні свята. Щоб ми провели їх спокійно, наші бійці в зоні ООС боронять східні кордони. До волонтерів Лебединщини звернулися Микола КОРСУН: «Хотілося б, щоб театр і надалі діяв, користувався любов’ю у глядача»: – Миколо Прокоповичу, на початку нашої розмови розкажіть, будь ласка, звідки Ви родом, ким були Ваші батьки? Яке дитинство випало Лариса Матвіїва: «Творчість стала стилем мого життя»: Напередодні Дня журналіста розмову віч-на-віч ведемо із нашою колегою, з якою ми працювали в 90-х роках наприкінці минулого століття Відно­вив свою роботу вокзал станції Лебединська: 1 червня 2020 року, відно­вив свою роботу вокзал станції Лебединська. Приміські каси починають свою роботу з 4:30. На Лебединщині вогнеборці ліквідували загоряння господарчої споруди: 11 травня о 21:39, на лінію екстреного виклику 101, надійшло повідомлення про загоряння господарчої споруди по вул. Лісна в с. У Лебедині депутатам і членам виконкому пропонують “скинутися” на пам’ятник знак: Два тижні тому в Лебедині стартував благодійний проект по збору коштів для спорудження знаку на честь відомого живописця, педагога та «Зупинись, прекрасна мить!»: У кожного, напевно, є світлини, пов’язані з неймовірними емоціями, яскравими враженнями, приємними подіями, подорожами. 4 листопада - день залізничника україни: 4 листопада своє професійне свято відзначають залізничники. Від їхньої наполегливої праці залежить чітка робота транспортного конвеєра, стабільність 102: що трапилось? з 1 по 7 листопада 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції №3 (м.Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 144 заяви та повідомлення громадян, Станом на 22 вересня 2020 року на Сумщині 3184 випадки захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 67 осіб (Суми - 38, Шостка - 7, Конотоп - 11, Ромни - 1,

Панько Колотуша був кращим слюсарем на заводі. Адміністрація і профком не могли натішитися добросовісним працівником. Його фотографія постійно красувалася на Дошці Пошани.

Всі працівники заводу і друзі з повагою ставилися до передовика виробництва. Але була в нього одна хибна вада: любив випити оковитої. Причому не ви­знавав компанії. Пив сам і на роботі, і вдома. При цьому хитро маскувався: наливав горілку в пляшку з-під молока і молоком забарвлював. Ніхто навіть подумати не міг, що чоловік обідає в кімнаті відпочинку та прийому їжі і при цьому вживає алкоголь.

Панькова жінка Аліна любила пригостити зятів домашньою горілочкою. Вони теж були охочі випити, але тільки на свято. Панько знав усі потаємні місця, де Аліна ховала самогон: відливав частину і, щоб не помітила дружина, компенсував нестачу звичайною водою.

Зяті стали помічати, що теща пригощає їх з кожним разом все слабшим самогоном, але, щоб не образити, мовчали. А коли пригостила їх на храмовий день Петра і Павла звичайною водою з ледь помітним запахом самогону, тут вони не витримали та запитали тещу: «Чому це Ви нас пригощаєте водою? Може, вона свячена?». Попробувала теща, а там дійсно вода. Вона вибачилася перед зятями і негайно почала розслідування. Підозрюваним, звичайно, став Панько.

– Ах ти ж тихушник алкогольний! Ти що собі дозволяєш? Ти хоч уявляєш, як ти мене підставив? Тому я ставлю тобі таку умову: я ховаю горілку, а ти шукаєш. Якщо не знайдеш, то виходить, що ти нюх на неї втратив. І даси слово, що ніколи більше не торкнешся чарки з самогоном. А я проконтролюю.

Три дні Панько Колотуша обстежував дім, господарські будівлі, садибу, ходив увесь у павутинні, бо залазив у такі закутки, в які тільки коти  могли прошмигнути, але так нічого й не знайшов.

Зустрівши Аліну на садовій доріжці, Панько попросив пробачення і заявив, що готовий визнати поразку, але тільки за однієї умови – якщо дружина покаже схованку з горілкою.

Доріжка, на якій вони стояли, була вимощена тротуарною плиткою. Рухом руки Аліна відсунула чоловіка вбік, підняла плитку, на якій тільки що стояв Панько, і вказала на банку з самогоном, яку той так довго і безрезультатно розшукував.

Панькові нічого не залишилося, як підтвердити, що він таки втратив нюх на оковиту, та пообіцяти, що тепер до кінця життя зарікається вживати зігріваючі напої.

Олексій Дученко, м. Лебедин.

Додати коментар