Стрічка новин
Кара божа: Село, що розкинулось на узліссі, ніби дрімало під дією літньої спеки. Собаки і ті перестали гавкати, ліниво виглядаючи з будок. Шановні медичні працівники, ветерани медичної служби.: Щиросердно вітаємо вас із про­фе­сій­ним святом – Днем медичного працівника. За висловом Гіппократа, медицина – це найшляхетніше з усіх мистецтв, Пишаємося нашою Василівною: Близько 30 років тому, з мальов­ничої Полтавщини до Кам’яного, доля закинула цю працьовиту, талановиту, щиру, добру жінку. 102: що трапилось? З 13 по 19 липня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 124 заяви та повідомлення громадян, з них 9 на момент реєстрації містили За минулу добу на Сумщині виявлено 59 вибухонебезпечних предметів, з яких 47 знищено: 15 квітня піротехніки Міжрегіонального центру швидкого реагування ДСНС України (м. Ромни) ідентифікували та вилучили 12 одиниць вибухонебезпечних предметів, серед яких Служба «101» інформує: Скажемо пожежам – Ні!: Настав період холодів, тож усе частіше доводиться нагрівати своє помешкання. Однак потрібно робити це безпечно і зважати на застереження. Усіх чоловіків, які незаконно перетнули кордон, ловитимуть на зворотному шляху: Про це заявив секретар РНБО Олексій Данілов в ефірі українського телемарафону. «Всі люди, які покидали нашу країну, вони зафіксовані. Правоохоронці розкрили ряд крадіжок: Діяли зловмисники у Сумському, Охтирському, Лебединському, Недригайлівському та Краснопільському районах. Цікавили злодіїв ювелірні прикраси, інструменти, Арешт за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху: Лебединським районним судом Сумської області розглянуто кримінальне провадження по обвинуваченню громадянина С. у вчиненні кримінального правопорушення, Обережно шахраї!: Лебединський відділ Роменської місцевої прокуратури вже неодноразово повідомляв про боротьбу поліції та прокуратури із шахраями, які вчиняють злочини

Цього разу гостем редакції був Леонід Однороженко, уродженець м. Лебедина, який нині мешкає в Іспанії і приїжджав на гостину до рідного міста.

– Леоніде Миколайовичу, вітаємо Вас на рідній землі. Перш за все, розкажіть, де саме проживаєте в Іспанії?

– Я проживаю у місті Мурсія. Місто і сама область (регіон), що називається Мурсіанська, знаходяться за 50 км від моря. Область аграрна, вирощується багато апельсинів, лимонів, інших фруктів. Словом, там ростуть в основному сади. Є й невеликі підприємства,  зокрема, меблева та взуттєва фабрики. А в основному розвинений аграрний сектор, де вирощуються овочі, фрукти, люди займаються рибальством. А ще розвинений туризм. На сьогоднішній день община українців у цьому місті налічує більше 5 тисяч чоловік.

– Чим Ви займаєтеся?

– Працюю на меблевій фабриці лакувальником, лакую меблі.

– Ви були в Лебедині успішним бізнесменом, мали свій магазин. Що спонукало Вас поїхати із України?

– Фінансова скрута: податки «з’їдали» ті заробітки, що люди мали. І я на той час не мав грошей, щоб вивчити доньку, прогодувати сім’ю й відкласти гроші на майбутнє. От і поїхав їх заробляти.

– І навіть маючи тут бізнес, Ви наважилися поїхати в ту далеку країну, сподіваючись, що там заробітки вищі? Ваші сподівання справдилися?

– Так, заробітки там були вищі. Дійсно, Україна дуже красива, люди емоційні, все добре, але рівень життя низький. Люди отримують копійки, за них жити тут практично неможливо. Вивчити дитину, одягнути, зробити ремонт – це нереально. Якби піднявся прожитковий мінімум, якби давали нормальну заробітну плату, люди, я думаю,  поверталися б із закордоння в рідні міста й села.

– Скільки років Ви в Іспанії?

– Більше двадцяти.

– Ви вже громадянин цієї країни?

– Я маю резиденцію на проживання і працевлаштування.

– У Вас є власне житло?

– Ні, немає. В Іспанії його орендую, а власне – є в Україні, бо маю думку повернутися в рідні краї.

– Розкажіть про своїх рідних, близьких. Де вони, чим займаються, чи вистачило зароблених коштів, щоб вони стали успішними?

– Донька вивчилась, має вищу юридичну освіту, вийшла заміж, з чоловіком і дітьми проживає в Сумах. Син також має вищу освіту, закінчив Полтавський інститут торгівлі, зараз працює в Сумах, але приїжджає до мами – Людмили Миколаївни, яка працює старшою медичною сестрою в Обласному центрі паліативної медичної допомоги (колишній багатопрофільний дитячий санаторій). Я маю онучат, допоміг дітям з придбанням житла, так що фінансовий стан трішки поліпшився  і життя стало кращим.

– Розкажіть про свою маму.

– Її ім’я Олена Олексіївна Однороженко. Все життя пропрацювала в торгівлі, має трудовий стаж більше 40 років, а пенсію – 2,5 тисячі гривень, якої не вистачає, щоб оплатити взимку газ. Я вже не говорю про електрику і все інше. Живе в Лебедині на вул. Кобижча. Допомагаємо їй ми – я і моя сестра.

– Як порівняно з українцями живеться іспанцям?

– Прожитковий мінімум на сьогодні відносний: якщо людина проживає в місті, знімає квартиру, це десь, приблизно до 400 євро. Якщо додати харчування і послуги, це буде десь ще 200-250 євро. А решту можете відмінусовувати.На сьогоднішній день пенсійний вік підняли. Чоловіки виходять на пенсію у 63 роки, в залежності від проплаченої страховки, і від 65. Жінки – від 60 років. Але пенсія дозволяє людям їздити в туристичні подорожі, платити комунальні послуги, і на все інше вистачає. До того ж пенсія перераховується: якщо проплачено мінімум 15 років стажу – пенсія буде мінімум 700 євро.

– Тобто, Ви вже можете там отримувати пенсію?

– Ну, так планую зробити.

– І переїхати сюди?

– Якщо я заберу свій пенсійний стаж, який маю до моменту виїзду (Україна уклала договір з Іспанією про пенсію, є такий договір з Іспанією та Португалією), то ця пенсія буде нараховуватися там і перераховуватися на наші банки.

Я не знаю, яка в Іспанії середня тривалість життя, але люди, які живуть поруч зі мною і маючи за вісімдесят років, їздять на автомобілях, подорожують. Але я планую все-таки повернутися в Україну.

– А які в порівнянні з нашими ціни в Іспанії?

– На продукти харчування практично все ідентично.

– Ви кожного року приїжджаєте в Україну?

– Ні, кожного року не виходить, тому що дають дуже маленьку відпустку – доводиться плюсувати, щоб приїхати хоча б на місяць.

– А що Вас зараз вразило в Україні, чого раніше не бачили? Крім красивих дівчат?

– Наші українки є по всьому світу. Вразило те, що будуються дороги. Коли їхав з Києва, бачив багато гарних доріг. Україна дійсно піднімається, у магазинах є все. Напевно, єдине, чого не вистачає, тільки коштів. 

А в Лебедині приємно вразило те, що на День Незалежності люди ходять у вишиванках, розмовляють українською мовою й те, що вони почали усвідомлювати, що в них є рідна Україна. А от нормальні дороги за містом є, а в місті, на жаль, немає.

Взагалі, в Україні живеться гірше, тому що у владі багато крадуть, а прості громадяни з малими пенсіями й зарплатами від цього страждають.

– У нас є гарні закони, але, на жаль, їх не дотримуються. В Іспанії не так?

– Якщо ти виконуєш закони країни, значить ти законослухняний громадянин. В Іспанії якщо ти платиш вчасно податки, страховку, для тебе відкриті всі двері. А як в Україні, не знаю, бо не живу тут уже 20 років.

– Які тости говорять іспанці?

– Іспанці, коли піднімають рюмку, говорять коротко, конкретно і  ясно: «Салют!», «Здоров’я і багато кохання!».

– З ким із земляків спілкуєтеся?

– З Лебедина тут проживає Саша Міщенко з дружиною, племінницею, багато працюючи, допомагає своїм дітям.  Іноді, по великих святах, зустрічаємося з Сергієм Горішняком.

– Що Ви можете сказати про ситуацію з COVID-19?

– Рік тому було дуже сумно, тому що практично весь наш регіон був закритий, у «червоній» зоні. Але хто працює на «Імпрессах» (це фабрика) і має законні контракти, їм виплачували кошти. Сиділи вдома і отримали стопроцентну оплату за два місяці. В цей період люди ходили в магазини і аптеки тільки в масках. Була комендантська година з 10-ї вечора по 6-ї ранку. Дві людини з нашої фабрики померли від коронавірусу.

– А щеплення люди роблять?

– Я зробив два щеплення і маю європейський сертифікат, який мав показати, щоб купити квиток в Україну. Щеплення безкоштовні. У мене є медична карта з номером телефону. Мені подзвонили (коли підійшла черга за віком), призначили час, коли потрібно прийти, і що все це зробити так само через два тижні.

– Що б Ви побажали лебединцям і читачам газети «Будьмо разом»?

– Бажаю, в першу чергу, всім здоров’я, щастя, щоб в нашій рідній Україні життя покращилося, щоб усе було добре, люди були задоволені життям. А якщо хтось незадоволений, має якісь проблеми, то світ широкий: їдьте, заробляйте і будьте щасливі!

– Дякуємо Вам, Леоніде Миколайовичу, за добрі, щирі побажання. Завжди раді бачити Вас в редакції нашого тижневика. Нехай щастить Вам у житті!

Бесіду вів

Василь СЕМЕНЕНКО.

 



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар