Розмовляють дві жінки:
– Де твій чоловік?
– Вдома із чотириногим другом.
– Я не знала, що у вас є собака.
– Я не про собаку кажу, а про диван.
х Х х
Бесідують дві жінки в сквері імені Т.Шевченка:
– Хотіла трішки посидіти, бо ноги болять, так за лавку страшно й торкатися.
– Не кажіть, літо пройшло, а лави нефарбовані – обшарпані, облуплені. На подвір’ях у начальників, мабуть, таких немає. У фонтані лише сміття збирається.
– А коли вже тут доріжки зроблять, щоб не спотикатися? Є в районних центрах такі сквери, – любо-мило подивитися – і доріжки, й квіти. А в нас уже десятки років ніяких змін. Ще й мітинги біля пам’ятника Шевченку проводять. Невже не видно, яке тут запустіння?
х Х х
Розмова на продовольчому ринку в Лебедині:
– Як подивлюся, скільки тут викидають зіпсованих фруктів! Цілими ящиками. А знизити ціну, щоб люди могли купити ті ж персики, банани – так ні! Нехай краще пропадуть.
– Так і є. Не жаліють ні своїх грошей, ні наших. Купила якось диню по 15 грн. за кілограм, вдома розрізала, а вона всередині гнила. 50 гривень пропало.
– Всередину то й не заглянеш. Треба щоб великі кавуни, дині продавці розрізали, а то, буває, купуєш кота в мішку.
х Х х
Зустрілися два приятелі в центрі Лебедина:
– Давно бачилися. У тебе на карантині красива борода виросла.
– Ні, це я так маску зносив.
х Х х
Бесіда в одному з супермаркетів міста:
– Яка красива картопля на прилавку, а в мене в цьому році зовсім погана – дрібна, зморшкувата.
– І в мене така ж. З двох різних городів викопали, а дивитися ні на що. І продавати нічого, хоча б самим вистачило.
– Ну що ж, тепер слід чекати подорожчання картоплі. У нас завжди так: тільки неврожай – ціни вгору повзуть.
х Х х
Дві подружки біля АТБ:
– Як справи?
– Та Кольку в лікарню відвезли, «піндицит».
– Шо це таке?
– Ну, маленький відросток внизу живота.
– Ой, Зінка… а як же тепер?
х Х х
Розмовляють два чоловіки на продовольчому ринку:
– Мене жінка відправила скупитися, так я як побачив ціни, вирішив більше сюди не ходити.
– І не кажи, з вересня вже й хліб подорожчав, а за ним інші ціни підтягуються вгору.
– А яка ж причина подорожчання? Урожай, кажуть, зібрали хороший.
– Не знаю. Раніше хоч виправдовувалися тим, що долар дорожчає, а зараз він навіть трохи дешевшає, а ціни ростуть.
х Х х
Зустрілися дві подруги на автовокзалі:
– Ну що, з показниками за газ розібралася?
– Та де там, знову ж показники не вносять. Я телефонувала своєму контролеру, так вона сказала, що їх всіх у відпустку відправили. Все це не випадково робиться.
– Будемо чекати сюрпризів на початку опалювального сезону. Як почнуть звіряти показники, то тим, хто тільки по квитанції сплачує, такі борги принесуть.
х Х х
Дві молоді жінки перемовляються біля школи:
– Ну як, подобається малій у школі?
– Малій подобається, а от батькам – важко. Поки в перший клас скупилися, не одну зарплату витратили. Лише новий теплий одяг поки не купляли, бо чула, що школи знову можуть закрити на карантин.
– І я таке чула. А з ким дитину-першачка залишати?
– Не знаю, буду бабусі в село Інтернет проводити, хай там навчається дистанційно.
– Оце дожилися...
х Х х
На автобусній зупинці говорять пасажири:
– Що це на пішохідних переходах «зебру» зробили через один? Там є, там немає.
– Мабуть, знову грошей не вистачило...
Розмови підслухав і записав:
Никанор Лагідний.
Власне я б на такi запитання просто наклав вето.
Коли запитання дотепнiше й красномовнiше за будь-яку вiдповiдь...