Розмовляють дві жінки:

– Де твій чоловік?

– Вдома із чотириногим другом.

– Я не знала, що у вас є собака.

– Я не про собаку кажу, а про диван.

х Х х

Бесідують дві жінки в сквері імені Т.Шевченка:

– Хотіла трішки посидіти, бо ноги болять, так за лавку страшно й торкатися.

– Не кажіть, літо пройшло, а лави нефарбовані – обшарпані, облуплені. На подвір’ях у начальників, мабуть, таких немає. У фонтані лише сміття збирається.

– А коли вже тут доріжки зроблять, щоб не спотикатися? Є в районних центрах такі сквери, – любо-мило подивитися – і доріжки, й квіти. А в нас уже десятки років ніяких змін. Ще й мітинги біля пам’ятника Шевченку проводять. Невже не видно, яке тут запустіння?

х Х х

Розмова на продовольчому ринку в Лебедині:

– Як подивлюся, скільки тут викидають зіпсованих фруктів! Цілими ящиками. А знизити ціну, щоб люди могли купити ті ж персики, банани – так ні! Нехай краще пропадуть.

– Так і є. Не жаліють ні своїх грошей, ні наших. Купила якось диню по 15 грн. за кілограм, вдома розрізала, а вона всередині гнила. 50 гривень пропало.

– Всередину то й не заглянеш. Треба щоб великі кавуни, дині продавці розрізали, а то, буває, купуєш кота в мішку.

х Х х

Зустрілися два приятелі в центрі Лебедина:

– Давно бачилися. У тебе на карантині красива борода виросла.

– Ні, це я так маску зносив.

х Х х

Бесіда в одному з супермаркетів міста:

– Яка красива картопля на прилавку, а в мене в цьому році зовсім погана – дрібна, зморшкувата.

– І в мене така ж. З двох різних городів викопали, а дивитися ні на що. І продавати нічого, хоча б самим вистачило.

– Ну що ж, тепер слід чекати подорожчання картоплі. У нас завжди так: тільки неврожай – ціни вгору повзуть.

х Х х

Дві подружки біля АТБ:

– Як справи?

– Та Кольку в лікарню відвезли, «піндицит».

– Шо це таке?

– Ну, маленький відросток внизу живота.

– Ой, Зінка… а як же тепер?

х Х х

Розмовляють два чоловіки на продовольчому ринку:

– Мене жінка відправила скупитися, так я як побачив ціни, вирішив більше сюди не ходити.

– І не кажи, з вересня вже й хліб подорожчав, а за ним інші ціни підтягуються вгору.

– А яка ж причина подорожчання? Урожай,  кажуть, зібрали хороший.

– Не знаю. Раніше хоч виправдовувалися тим, що долар дорожчає, а зараз він навіть трохи дешевшає, а ціни ростуть.

х Х х

Зустрілися дві подруги на автовокзалі:

– Ну що, з показниками за газ розібралася?

– Та де там, знову ж показники не вносять. Я телефонувала своєму контролеру, так вона сказала, що їх всіх у відпустку відправили. Все це не випадково робиться.

– Будемо чекати сюрпризів на початку опалювального сезону. Як почнуть звіряти показники, то тим, хто тільки по квитанції сплачує, такі борги принесуть.

х Х х

Дві молоді жінки перемовляються біля школи:

– Ну як, подобається малій у школі?

– Малій подобається, а от батькам – важко. Поки в перший клас скупилися, не одну зарплату витратили. Лише новий теплий одяг поки не купляли, бо чула, що школи знову можуть закрити на карантин.

– І я таке чула. А з ким дитину-першачка залишати?

– Не знаю, буду бабусі в село Інтернет проводити, хай там навчається дистанційно.

– Оце дожилися...

х Х х

На автобусній зупинці говорять пасажири:

– Що це на пішохідних переходах «зебру» зробили через один? Там є, там немає.

– Мабуть, знову грошей не вистачило...

Розмови підслухав і записав:

Никанор Лагідний.