Стрічка новин
Лариса Матвіїва: «Творчість стала стилем мого життя»: Напередодні Дня журналіста розмову віч-на-віч ведемо із нашою колегою, з якою ми працювали в 90-х роках наприкінці минулого століття Високі відзнаки лебединців: Артисти Лебединського будинку культури взяли участь у Міжнародному фестивалі-конкурсі SHOW MAST GO ON, який проводився у Києві. Захід проходив за Олексій Василенко: «Коли беру до рук баян, у мене душа співає»: Життя, довжиною в 90 років, подарувало нашому земляку Олексію Миколайовичу Василенку улюблену роботу, чудову дружину, двох хороших доньок, двох любих Історії дітей у Львівському притулку: Лебединське бюро правової допомоги роз’яснює: Кримінальна відповідальність за продаж гуманітарної допомоги: 3 квітня цього року набрав чинності Закон України від 24 березня 2022 року №2155-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу За крадіжку чужого відповідай по Закону: Лебединським відділом Роменської місцевої прокуратури здійснювалось підтримання державного обвинувачення у кримінальному На конкурс: Віталій Щуцький спіймав такого велетня-сома, вагою 9 кг 100 г, у с. Будилка. Нагадуємо, конкурс серед рибалок-лю­би­телів за найбільшу спійману Живописець, графік, художник, поет: 21 липня, з нагоди 139-ої річниці з дня народження Давида Бурлюка, у Лебединському міському краєзнавчому музеї відбулося засідання «круглого» столу Бережіть своє життя і майно від пожеж!: Зважаючи на невтішну статистику щодо виникнення побутових пожеж, Лебединський районний сектор Управління ДСНС України у Сумській  області закликає мешканців Кількість  хворих  зменшується: За  минулий    сьомий тиждень, з 14 по 20 лютого 2022р.  включно,  в  Лебединській  міській  об’єднаній територіальній громаді зареєстровано 262  хворих

Розлетілися мої однокласники після закінчення Пристайлівської 8-річної школи по всьому колишньому Радянському Союзу, кожен шукав свою стежину, аби застосувати в житті  набуті шкільні знання і навички.

І лише через 50 років, у 2016-ому, ми зустрілися в рідній школі. В організації цього незабутнього свята взяв активну участь однокласник Микола Гончаренко, який продемонстрував високий рівень відповідальності, уміння знаходити шляхи вирішення проблем, що виникали при проведенні нашої довгоочікуваної зустрічі. Та найважливішим позитивним прикладом дорослого життя Миколи є той факт, що він ніколи не полишав батьківського подвір’я в Пристайловому, прикипів серцем до отчого дому. Тут влаштував власне сімейне життя, дбайливо доглянув батька й матір, дбає про порядок у садибі. Єдина донька Людмила подарувала своїм батькам двох онуків – Сашу  і Владу, для яких дідусь Коля ладен все зробити, якби їх ощасливити. То ж і мчить частенько Микола Дмитрович з гостинцями  власним авто по новій асфальтованій трасі, дякуючи президентському проєкту «Велике будівництво», до райцентру, де тепер мешкає дочка з дітками. А гостинці завжди знайдуться для своїх улюбленців, бо Микола Дмитрович разом із дружиною Марією Іванівною тримають господарство, що приносить в дім достаток і задоволення. Нелегкою працею дістаються такі результати, а щоденними клопотами, бо свою «птахоферму», кроликів, поросяток треба годувати. Любить трудитися Микола Дмитрович, бере на себе всю домашню роботу по господарству – порає город, вирощує неабиякі урожаї зерна та різних овочів. Та ще й встигає доглядати за кількома вуликами, розмовляє зі своїми бджілками-трудівницями, хвалить їх за роботу. І власним трактором-помічником керує хвацьки, без цього виду техніки не обходиться круглий рік. Ще й встигає полагодити електропроводку комусь із земляків, чи то в місцевій школі.

У читачів може виникнути запитання: звідки беруться завзяття, сили і любов до праці у 70-річного чоловіка? Та від його веселої вдачі, від його гри на гармошці, від пісень, які прикрашають його життя, від друзів, які його підтримують, розділяють його інтереси, спільно виконують певні види  сільськогосподарських робіт. Справжньою опорою для мого однокласника є найближчі друзі Віктор Видюк, Микола Горовий, Олег Ревердоренко, Анатолій В’ялков, Володимир Гладишев. А наші часті зустрічі з Дмитровичем розпочинаються і закінчуються піснями, бо, відкриваючи хвіртку, вже чую:«Если бы парни всей земли» або «Ой, ты, зима морозная» чи «Еду, еду на комбайне», і мені нічого не залишається, як підтримувати, доповнювати, бо ми виросли на таких піснях.

Шановний однокласнику Миколо Дмитровичу! Роки пливуть, та й твоя донька уже не Люда, а Людмила Миколаївна. Ми живемо сьогодні, вирощуємо і доглядаємо, допомагаємо і співаємо, дружимо і підтримуємо. Тож, дай Бог, щоб твої урожаї множилися з роками, щоб співала твоя душа довго, щоб багато разів ти почув вітання своєю доньки Люди з ювілеями, які б починалися тими ж словами, що і в день 70-річчя: «Дорогий таточку…».

Катерина Кобиліна,

позаштатний автор тижневика

«Будьмо разом».

Коментарі  
-1 #1 степан 10.09.2021, 21:05
а чому не на украiнських пiснях виросли?
Цитата


Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар