Стрічка новин
Михайло ЮХТА: «Моє рідне село зустрічає осінь»: Михайло Дмитрович родом із Пристайлового (до речі, на початку жовтня йому виповнилося 75 років). Відомий радіо­журналіст, пись­­менник, поет, гро­мадський діяч, «Олександр Заступник сумський»: У Сумах співробітники Управління Служби безпеки України в Сумській області взяли участь у черговому етапі проєкту «Олександр Заступник Сумський», Епідемічна ситуація в Сумській області та Лебединській міській ОТГ: Станом на 16 січня 2022р. показник захворюваності за попередні 14 днів по Сумській області становив 365 на 100  тис. населення, АГОВ! Хто в бур’янI заховався?: Лебединці ще пам’ятають комплекс будівель заводу поршневих кілець, який завжди привертав увагу містян і приїжджих своєю затишністю, догля­ну­тіс­тю. Літа, заплетені у працю: Навесні, коли дерева квітнуть буйним цвітом, у дружній, люблячій сім’ї віруючих людей Володимира та Раїси Ніколенків із Лебедина 30 квітня Леонід Решетнік: «Ось так і пишу… Про життя»: Наші читачі, певно ж, насолоджуються, тішаться, веселяться від надрукованих у кожному із куточків гумору «У реп’яХАХ» гумористичних ряд­ків, автором яких Вікторія Борисенко: «ПотрIбно спрямовувати себе на позитив»: Осінь – досить непроста пора року. Хоч і кажуть у народі, що листопад – ворота зими, не всім вдається пережити Життя Григорія Карпова як спалах зірки: Карпов Григорій Дмитрович (народився 21.01.1919р., м. Лебедин – помер 17.12.2009р., м. Москва) – радянський учений-філософ, фахівець у галузі соціальної філософії. Від екології землі – до екології життя: Небачено активна й здебільшого непродумана діяльність людини, супроводжувана знищенням природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища, Невезуха: Мій сусід, пенсіонер Петро, вдівець, хотів запросити до себе в хату жінку (скільки ж можна жити одинаком!) і затіяв ремонт.

Ці мужні чоловіки мають робітничу професію і багато років життя віддали Лебединському підприємству – ТОВ «Укртранспневматика». Щоб поспілкуватися з трудівниками,

які працюють задля зміцнення економіки рідного міста, області й усієї України, ми днями побували на виробництві.

ТОВ «Укртранспневматика» створено в 2005 році. Воно є офіційним дилером в Україні фірми АТ «Транспневматика». Основний напрямок промислової діяльності підприємства – виробництво гальмівного обладнання (вузлів) до залізничного рухомого складу і запчастин до нього.

У червні 2005 року завдяки практичному інтересу до заводу потужного інвестора ВАТ «Транспневматика» підприємство отримало в своїй діяльності другий шанс. Нині 80%  продукції постачається на вітчизняні підприємства, решта – йде на експорт у Казахстан, Литву, Латвію та інші країни. Починаючи з 2007 року, ТОВ «Укртранспневматика» почало отримувати прибутки від виробництва, що спрямовуються на його модернізацію. Останнім часом було закуплено багато сучасного обладнання, що допомагає знижувати собівартість продукції, її трудомісткість, успішно конкурувати на вітчизняному й зарубіжному ринках.

Вся продукція підприємства сертифікована в системі Укрcепро, системі сертифікації продукції вагонобудування. Станом на 28.07.2021 р. чисельність працюючих складає 145 осіб.

О 7-ій ранку трудівники вже перебували на своїх робочих місцях. Зараз вони працюють поки що три дні в тиждень, отримуючи за два неробочі дні 2/3 заробітної плати, але сподіваються, що підприємство сповна відновить свою роботу. Адже були такі часи, коли, крім двозмінки, була задіяна ще й нічна зміна, працюючих налічувалося більше 250 чоловік. Але ж колектив не розпався, підприємство не закрилось, як деякі інші в нашому місті, які, можна сказати, розібрали по цеглинках. Душа болить, поглянувши на місцеві уламки економіки, цивілізації і людського ентузіазму. Частина робітників працює тут десятки років, а дехто, маючи високу кваліфікацію і не бажаючи працювати на економіку якоїсь чужої країни, перейшов сюди з тепер уже колишнього заводу поршневих кілець і знайшов на підприємстві взаєморозуміння, підтримку і застосування набутих за багато років умінь слюсаря, токаря, наладчика сучасних верстатів тощо.

…У заводських цехах від ранку вже розпочалося розмірене трудове життя, де кожен з робітників виконує довірену йому справу. Біля одного з верстатів з інструментом у руках працює жінка, яка вимірює обточену деталь. Знайомимось. Виявляється, це контролер з відділу технічного контролю Надія Гук. Заходячи щоранку через прохідну, вона не уявляє іншого життя поза стінами заводу. Тут все рідне, знайоме, і робота контролера також.

Руслан Каламбет прийшов на завод після служби в армії, працює вже 10 років, верстат з програмним керуванням освоїв швидко, і він слухається його в усьому.

Щоб не відривати багатьох трудівників від роботи, адже весь час у них чітко розпланований, попросили їх трішки попозувати перед об’єктивом редакційного фотоапарата і решту відведеного часу поспілкувалися з директором підприємства Олександром Огієнком.

16 років з початку створення ТОВ «Укртранспневматика» він на цій керівній посаді і весь цей час разом з колективом міцно і впевнено тримає штурвал цього корабля. Важливо втримати його й не втратити шанс працювати й надалі, щоб люди мали роботу, можливість забезпечувати  свої сім’ї, і звичайно, надію на краще життя.

Зараз, як розповів Олександр Миколайович, причин для хви­лювання немає. Податки під­при­єм­ство сплачує сповна, без затримки – заробітну плату. Згідно проведених тендерів, які, як не прикро, іноді проводяться із значною затримкою, спізнюються й замовлення на певні види освоєної продукції для залізниці. Як позитив, придбано чимало сучасного обладнання, на якому із задоволенням працює молодь. Побутові умови відповідають усім поставленим вимогам: навіть молоко робітникам видається. Почувши це, ми здивувались: і зараз на виробництві видається молоко?! А якщо є до молока бутерброд і булочка – то це вже, можна сказати, який-не-який обід.

Подякувавши за увагу, яку приділила працівникам редакції адміністрація підприємства, ми вирішили сфотографувати для газети кращих робітників. Нехай буде і їм на згадку. І, звичайно, сказали, що лебединці вірять в те, що завод неодмінно житиме далі. Це потрібно і колективу, і нашому місту, яке саме сьогодні відзначає спільне свято всіх його жителів – День визволення від фашистських загарбників. І нехай настрій у всіх нас буде святковим.

НА ЗНІМКУ (зліва-направо): група робітників заводу Віталій ЦИМБАЛЮК, Олександр ДУХ, Віталій ЗАПЛЮСВІЧКА, Володимир БЕККЕР, Микола СІМАШОВ,Олег ПАНЧЕНКО, Юрій ПОДВЕЗЬКО з майстром інструментальної дільниці Олександром ЦИНКОЮ.

Контролер ВТК Надія ГУК і наладчик верстатів з ПК Руслан КАЛАМБЕТ.

Слюсарі з механоскладальних робіт Дмитро БОНДАР, Олександр КОЗІЙ, Володимир КАПРАН, Віктор КІЗЕНКО.

Слюсар з механоскладальних робіт Віктор РАЛКОВ та пакувальниця з 30-річним стажем Ірина ПОНОМАРЬОВА.

Спілкувалася

Олена ЛУБЕНСЬКА.

Фото Вікторії БЕРЕСТ.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар