Стрічка новин
55 літ, як одна мить: Рівно 55 років крокують життям Любов Петрівна та Ярослав Олек­сі­йович Максимович. Наші дорогі, любі батьки днями відзна­чають смарагдове весілля. Нові види шахрайств через коронавірус: Зловмисники вигадали кілька схем обману: замовлення через Інтернет ліків від хвороби або супутніх медичних товарів, «волонтерська допомога» у доставці АГОВ! Хто в бур’янI заховався?: Лебединці ще пам’ятають комплекс будівель заводу поршневих кілець, який завжди привертав увагу містян і приїжджих своєю затишністю, догля­ну­тіс­тю. До 140-річчя заснування учбового закладу: 2021 рік є знаменним для Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1. Цього року він святкуватиме 140-річчя від дня Жорстоке вбивство: За клопотанням Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури підозрюваному, який позбавив життя 90-річної жінки, щоб приховати злочин, рішенням Микола КОРСУН: «Хотілося б, щоб театр і надалі діяв, користувався любов’ю у глядача»: – Миколо Прокоповичу, на початку нашої розмови розкажіть, будь ласка, звідки Ви родом, ким були Ваші батьки? Яке дитинство випало Освітлення вулиць міста Лебедина: На Сумщині знову знайшли боєприпаси: 14 вересня, боєприпаси були виявлені у Охтирському, Лебединському і Роменському районах. Так, у двох кілометрах від села Пологи, що на Станом на 22 вересня 2020 року на Сумщині 3184 випадки захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 67 осіб (Суми - 38, Шостка - 7, Конотоп - 11, Ромни - 1, ...А спомин повернув у юність: Прочитала в газеті «Будьмо разом» від 19 листопада цього року зворушливу розповідь-пам’ять про курсанта Юрія Молодику під заголовком «Він був

У кожної людини, як писав Тарас Шевченко, своя доля і свій шлях широкий. Так і в Ніни Чхун із с. Ворожба: все своє, як і годиться.

Недавня зустріч з Ніною Павлівною надихнула мене розповісти про цю чарівну жінку, дружину, маму, бабусю, педагога із 35-річним стажем неспокійної професії. А ще про її родину, яку вона так ретельно оберігає і про яку дбає разом із чоловіком Анатолієм Васильовичем ось уже більше 50 років.

Вважаю, що власний день народження – 1 вересня – символічно визначив Ніні Павлівні подальший шлях у життя. По-перше, бути завжди першою, по-друге, присвятити всю себе вихованню підростаючого покоління.

Ніна Павлівна Голуб (таке її дівоче прізвище) народилася у Кролевецькому районі в багатодітній, але дружній і порядній сім`ї. Тяжкі післявоєнні роки. Четверо дітей у родині. Нелегко доводилося батькам. Та вони робили все для того, щоб діти жили в достатку, любові. Трьох доньок Ніну, Раїсу, Лідію і наймолодшого сина Олексія батьки виховували працьовитими, сумлінними, ввічливими, чемними, добрими, порядними, друж­ними, розумними.

Ніна (найстарша з доньок) з дитинства мріяла стати вчителькою. Однак спроба вступити до педагогічного вузу не увінчалась успіхом, хоча й навчалася в школі добре. Рік довелося попрацювати на заводі. Та доля знала задуми дівчини, тож і повела її своїми таємними шляхами до педагогічної справи. Як не дивно, але спочатку через вступ до Глухівського технікуму механізації і електрифікації, а потім до Харківського інституту механізації і електрифікації сільського господарства.

Отримавши в 1969 році два дипломи: перший – технік-електрик, а другий  символічний – дружини, тепер уже в складі родини Чхунів,  за рекомендацією директора технікуму приїжджає в мальовниче село Ворожбу – одне з найбільших сіл Лебединського району, до чисельного педагогічного колективу СПТУ №36. Відтоді саме воно стало педагогічною пристанню подружжя на все життя. У Ворожбі пройшли їхня молодість, час становлення, народження дітей і онуків, а головне – їхнього професійного зростання.

Ніна Павлівна віддала училищу 35 років свого життя, пройшовши шлях від майстра-електрика до викладача спецдисциплін, комсорга, профорга, парторга. І найголовніша в тих роках посада – заступника директора училища з виховної роботи (20 років віддала їй). Це були роки активного життя, роки, сповнені відповідальною повсякденною працею і на роботі. і вдома. Та все вдавалось Ніні Павлівні, бо її кредо: завжди любити дітей і бути справедливою. Звісно, зовсім непросто було поєднувати і роботу, і сім`ю. «Коли розпочинався мій педагогічний шлях, – згадує Ніна Павлівна, – в училищі навчалося 700 учнів, педагогічний колектив нараховував більше 100 чоловік. Художня самодіяльність на той час була поставлена на високий рівень, учні брали участь у районних та обласних конкурсах, фестивалях художньої самодіяльності, студентських балах, що проходили в ра­йонному Будинку культури. В училищі був організований вокальний ансамбль за участю і учнів, і педагогів».  Ніна Павлівна всьому цьому давала лад, а ще кожного року організовувала туристичні походи до Спадщанського лісу. Та й сама була активною учасницею художньої самодіяльності, котра розквітала на той час і у Ворожбянському сільському будинку культури, і в училищі, бо ж ой як гарно співала. «Я дуже любила і люблю співати, особливо українські народні пісні, люблю спілкуватися з людьми, – ділиться спогадами Ніна Павлівна. – Тож все це робила залюбки».

І сьогодні, коли роки повернули на осінь, коли училищні справи лише в пам`яті, Ніна Павлівна вся в роботі: займається домашніми справами, дбає про своїх онуків, про їхню подальшу долю, вирощує квіти, які дуже любить, як справжня берегиня, підтримує родинні вогнища і власної сім`ї, і сімей своїх сестер та брата, допомагаючи їм, зустрічається з подругами за чашкою кави, щоб погомоніти про життя-буття.

Першого вересня, в день народження Ніни Павлівни, в її заквітчаний дворик завітають дорогі для неї люди. Першим привітає, як завжди, коханий чоловік Анатолій Васильович. Він вдячний долі за такий подарунок – ніжну, привітну, люблячу дружину. Вітання, мабуть, почне зі слів: «Моя дорога золотаюшка» (так він її ніжно називає). Син Сергій і донька Інна обов`язково зі своїми родинами відвідають маму, бабусю, адже вона в них вклала стільки материнського вміння, турботи, тепла і любові, щоб виростити гідними людьми. І досягла своєї мети. Говорять, якщо жінка відбулася не тільки, як мама, а ще і в професії, то це чудово. А нашій Ніні Павлівні це дійсно вдалося. І це чудово й справді!

З щирими привітаннями до іменинниці завітають також свати, сусіди, подруги, рідня. І ми, Ніно Павлівно. Ваші односельці (а Вас знають всі), приєднуємося до всіх привітань і бажаємо Вам міцного здоров`я, залишайтеся такою ж щирою, людяною і порядною та з притаманною тільки Вам посмішкою і співучою душею.

Людмила ЛИСЕНКО,

позаштатний автор тижневика

«Будьмо разом»,

с. Ворожба.

Додати коментар