Ой, люди добрі, що мені сьогодні зранку було! Звечора лягли з дідом спати. Я ж, як завжди, ногу, ту котру судомить, натерла Долгітом, утеплила. Другу, ту, що хворі вени, розтерла Вольтареном, теж утеплила, та ще, щоб колінний суглоб не смикало, качалку підв’язала. На радикулітну спи­ну одягла пояс із шерс­ті на китовому ву­сі, гарненько так під­в’я­за­ла під, самі груди. До запаленого суглоба передпліччя приклала гарячу грілку, прилягла та й заснула.

Розплющую очі вран­ці, а мій старий сидить на лавці і весь труситься з переляку. «Сплю я, – каже, – і сниться мені, що це не я, а молодий грецький воїн, і біля мене не ти, стара, а сама Ксена, принцеса-воїн спить. Мацнув по ліжку – поряд нога в обладунках, мацнув іншу – теж військові обладунки, обняв за талію, мамо рідна, а з ліжка меч додолу тільки геп. Досі до тями прийти не можу”.

Встала я, зняла свої обладунки, намацала під ліжком грілку та й пішла своєму «грець­кому воїну» сні­данок готувати. Го­тую, а са­му сміх ду­шить. Прав­ду кажуть, що на старість жінка тіль­ки розквітає. Самі подумайте: 60 років була Катрею, а тепер –  Ксена. Отакої!

Олена СВІТЛИЧНА,

с.Кам’яне, Лебединського району.