Стрічка новин
Ціни на ринку на 5 липня 2020 року: М’ясо (1кг) – 120 -150 грн. Сало (1кг) – 40 -130 грн. Бути не просто батьком, а прикладом: Тато для дитини – не просто рідна людина, а зразок справжнього чоловіка, символ мужності, чоловічого початку. Батько допомагає дитині скласти Уривки Лебединських розмов: Розмовляють дві жіночки: – Оце у нас у селі було храмове свято. Поз’їжджалися родичі до людей, а з ними діти. Бігають З Днем народження, пане генерале: З Днем народження, пане генерале, або одкровення Владислава Бухарєва про власну долю, як дарунок від Бога. Владислав Бухарєв Відновлення доріг – питання високої пріоритетності: Стан доріг загального користування на Лебединщині завжди було риторичним питанням. Незадовільна якість доріг – це проблема не останнього року. Адаптивний карантин – небезпека COVID-19 залишається: Щоб зупинити епідемію — продовжуємо дотримуватися правил. З 22 червня було заплановано  п’ятий, останній етап послаблення карантинних обмежень. Їхні серця віддані дітям: Першої неділі жовтня традиційно в Україні шанують представників, мабуть, найчисельнішої освітянської професії. Небезпека covid-19 залишається: За минулий тиждень по Лебединському району зареєстрований один випадок підозри на Covid-19. У жителя району (51 рік), який захворів 13 Прекрасний спортивний сплав: Це нові враження, нові пригоди та ідеї! Байдарки та паром. Цього разу спортивний клуб інвалідів «Фенікс» похід Пслом провів спільно Що на Лебединщині?: Станом на 9:00 21.04.2020р. на самоізоляції під медичним наглядом лікарів знаходяться 27 осіб, прибулих з-за кордону. З них 17 у

В історії Маловисторопського коледжу ніколи не було дефіциту педагогічних кад­рів, тут постійно тривав відбір фахівців  з тих,хто бажав працю­вати

викладачем у навчально­му закладі. Приклади були різ­ні. Хтось зумів пропрацювати рік-два і змушений був покинути пе­дагогічну роботу, а є цілий ряд особистостей, які прийняли особливі вимоги навчальної установи і залишились на все життя. Саме до тих, хто спробував працювати і пов’язав своє життя з Малим Висторопом, відноситься сім’я Сиріт - Володимира Миколайовича та його дружини Валентини Григорівни. Приїхали вони  до навчального закладу після за­кінчення Полтавської сільсько­гос­подарської академії.

Володимир Миколайович більш схильний до управлінської пра­ці, бо він це ввібрав від батька – відомого господарника із полтав­ської Ор­жиці, його ж дружина, Валенти­на Григорівна, прикипіла до викла­дацької роботи. Володимир Сирота яскраво працював на педа­го­гічних і управлінських посадах у навчальному закладі, а після розподілу радгоспу-технікуму на дві самостійні установи, здолавши певні перипетії, очолив виробниче підприємство. І ось уже понад двадцять років успішно ним керує. Засновниками господарюючого суб’єкта та трудами і вміннями В.М. Сироти село отримало надійного роботодавця і технологічно зразкове підприємство з виробництва рослинницької продукції. Він добрий господарник, знаючий і уміючий організатор виробництва, авторитетний фахівець у регіоні, переможець багатьох професійних конкурсів у великій аграрній кам­панії.

Дружина Валентина Григорівна понад сорок років зразково пра­цює  в навчальному закладі викладачем економічних дисциплін.

Нині розповідь про неї…

…Грація, з якою во­на прийшла до при­мі­щення навчального закладу,в моїй пам’яті закарбована і понині. В елегантній сукні, з бездоганною зачіскою, злегка усміхнена, струнка, як гілка весняного верболозу, легким кроком зайшла до мого кабінету. Я тоді працював заступником директора з навчальної роботи, тому перші настанови на педагогічну діяльність для Валентини Григо­рівни йшли саме від мене. Вона слухала все дуже уважно, вдумливо. Запитання задавала виважено. Про обов’язкове подальше її навчання в педагогічному університеті сприйняла спокійно і з задоволенням. На мене вона справила при першій зустрічі ду­же позитивне враження, таким воно залишається й тепер, бо яскра­во демонструє своєю високо­ефек­тив­ною  діяльністю зразкову працездатність і високі людські  чесноти, що успадкувала від ба­тьків.

Молодий педагог  швидко за­своїла викладацькі технології, доб­­­­ре оволоділа методиками нав­чан­ня студентів, а невдовзі започаткувала своє бачення окремих підходів до формування еко­номічного мис­лення у майбутніх фахівців сіль­ськогосподарського виробницт­ва. Випускники заочної форми навчання хутенько рознесли добрі вісті про просвітницькі здатності молодого педагога, і її стали запрошувати консультантом в окремі підприємства, а також для публічних виступів перед керівниками господарств та їх підрозділів.

Повага від студентів до Валентини Григорівни прийшла з першого року праці і залишилась  дотепер.Таке може заслужити тільки той, хто добре відноситься до молоді, розуміє її, вміє з нею потоваришувати та ще й грамотно вести лабіринтами тієї науки, яку доносить до їхньої свідомості. Вона для студентів стала головною консультанткою, а для окремих – і подругою на період навчання і на подальше життя.

Ініціатива і творчість не на словах, а на ділі є запорукою того, що Валентина Сирота – завжди  що­річ­на учасниця виставки передового педагогічного досвіду в столиці. ЇЇ творчі доробки набули масового поширення і великої уваги серед колег та керівництва системи аграрної освіти України і неодмінно відзначаються нагородами орга­ніза­торів відповідних заходів.

У навчальному закладі за багато років створена така аура, що студенти і педагоги – це єдиний організм, який живе як цілісна сис­­тема, роками випробуваними ал­го­­­рит­мами дій і намірами на кра­­ще і раціональне сприйнят­тя нового у навчанні і культурі. Героїня цього нарису  є одним із головних провідників кращих навчальних і виховних традицій,вона це не просто вміє, а є витонченою майстринею у своєму ре­мес­лі, завжди переймається рів­нем підготовки студентів до оволо­дін­ня навчальним предметом, який викладає, сприяє різнобічно то­му, щоб за­своєння економічних категорій у майбутнього фахівця відкладались якомога глибше.

Викладачка протягом всіх років педагогічної діяльності формує у студентів економічне мислен­ня, тобто вчить молодь системно розуміти закономірності економіч­но­го розвитку суспільства, сут­­ності явищ і процесів, що від­­бу­ваються в діяльності госпо­дарю­­ючих суб’єк­тів і країни.

Сьогодні ж пані Валенти­на йде в ногу з тим педаго­гіч­ним життям, що скориговане епі­­демією коронавірусу. Саме во­на першою створила і запрова­дила в педагогічну практику навчального закладу віртуальний навчальний кабінет з економіки агропромислового бізнесу, який є для студентів методичним центром в опануванні предметом. Вона оволоділа європейським досвідом дистанційного нав­­чан­ня і використовує його у пед­а­гогічній діяльності. Зокре­ма, Валентина Григорівна майстерно послуговується інструментами ко­­­му­­нікацій зі студентами онлайн, навчила їх користуватись онлайн-сервісами, створю­вати відео-конференції; система­тич­но  зби­рає електронні файли з са­мос­тій­ними роботами, контролює виконання ними індивідуальних завдань і підготовки курсових робіт.

Особливо професійно Ва­­­лентина Григорівна прояв­­ляє себе в роботі як куратор навчальних груп. Вона турботливо переймається родинними клопотами своїх підопічних, вміє допомогти їм по­радами, консультаціями.

Щод­ня з нею поряд зі власними  успіхами і невдачами  від вступу і до випуску пройшло багато молоді. Вона має щирі контакти з батьками своїх вихованців. Всі її студен­ти пам’ятають Валентину Гри­горівну як доброго наставника і розрадницю, як другу матір, що зразково підводить  до самостійного життя  значну когорту юнаків і дівчат. Теплота і щирість таких відносин легко підтверджується міцними стосунками  педагога з випуск­никами. Останній приклад це добре демонструє. Коли Валентина Григорівна зазнала значного хірургічного втручання, то її щодня  відвідувала велика група її випускників. Лікар був ошелешений такою кількістю мо­лодих людей, які приходили  до пацієнтки. Вони приїздили з різних куточків Сумщини. «Такого в лікарні на моїй пам’яті ще не було», – сказав він мені  при вході до палати хворої. – Я ще не бачив, щоб вчительку щоденно відвідувала така кількість її вихованців.Ми тут їм влаштували чергу на побачення. Пускали по двоє до хворої. Такого авторитетного педагога серед студентів лікую вперше!».

…Валентина Григо­рі­в­­на прекрасна дру­жина, зразково веде домашнє господарство, а воно у неї немаленьке, бо ж потрібно виростити овочі, вигодувати птицю не лише для себе і чоловіка, а й для дітей, які так полюбляють материнську опіку і турботу. Діти для неї понад усе. Материнське серце пані Валентини їх обігріває і готове віддати все, що має.

ЇЇ велику доброту відчули ба­тьки свої і чоловіка, яких во­на доглядала  до останнього подиху. Проявляла при цьо­­му турботу і терплячість, пова­гу і сердечність. Своєю старан­ніс­тю і заповзятливістю вона дарує оточуючим повагу. До її гостинності тягнуться  родичі обох  родин. Вони полюб­ляють у неї гостювати, бо завжди оточені неабияким піклуванням і увагою. ЇЇ гос­тин­ність  неймовірно щира і довершена. А ще вона вміє товаришувати, віддана і щира подруга.

Від батька зоотехніка-се­лек­ціо­нера Григорія Дмитровича взяла високий рівень працездатності і охайність у діловодстві, а від мами Катерини Володимирівни – головного бухгалтера радгоспу-технікуму, відповідальність і глибоку про­фесійність та уміння зразково вести домашнє господарство, незважаючи на значну зайнятість  на роботі. Валентина Григорівна, як струнка береза, тягне корінням із-під землі енергію від батьків для власного життя і передає це дітям Олегу та Альоні і особливо виплеканій, вже помічниці, онучці Маргариті.

Нинішнього першого вересня Валентина Григорівна Сирота зустріла сороковий навчальний рік на педагогічній праці.Цей день для неї – свято торжества знань, особливий день поваги до своєї професії і студенства. Вона йшла до навчального закладу з новими задумами і з добрим настроєм, бо саме цього дня черпає силу на перспективу праці і душевного омолодження.

…Якщо ви, шановний читачу, їхатимете Малим Висторопом і на ганку чепурного двору побачите розкішні фіолетові квіти кучерявого клематісу та різнобарвні троянди – знайте: то  садиба Сироти Володимира Миколайовича та його дружини Валентини Григорівни. Тут уквітчане все подвір’я, тут затишок, доглянутість і привітність господарів.

Володимир Ткаченко.

м.Суми.

Коментарі  
0 #1 девушка 11.09.2020, 22:08
Хорошие выходные взрослого — это обычный день в детском саду: дневной сон, немного мультиков, вкусненького покушать и ничего не решать.
Цитата
Додати коментар