«Мина Мазайло» – п’єса українського драматурга Миколи Куліша, за авторською режисерською версією - соціально-національна драма. Режисер вистави
- Валерій Микитенко. Спектакль планували показати 13 березня у рамках цьогорічного фестивалю «Чехов-фест», але через карантин її, як і фестиваль, перенесли. Прийти на прем’єру вистави 15 та 16 липня мали змогу ті глядачі, які придбали квитки ще в березні. Серед щасливчиків були й лебединці. Тому, отримавши пропозицію відвідати спектакль 16 липня, ми відразу відгукнулися. Зустріла лебединців завідуюча літературно-драматургічною частиною театру Тетяна Свелеба. Пані Тетяна розповіла про створення Сумського театру юного глядача, його творче життя, історію, досягнення.
Карантин все ж вніс свої корективи. Тож на вході до зали відвідувачам із Лебедина було виміряно температуру, розсаджено на відстані 1,5 м і 5 кв. м площі на одного глядача. При нормі зали 400 чоловік, спектакль переглядало лише 90. Спеціалісти театру розробили спеціальну схему глядацької зали, аби дотриматись карантинних вимог.
Але все це не зашкодило отримати насолоду від талановитої гри акторів.
Темою «Мини Мазайло» є художнє відтворення проблеми українізації у 20-30-х роках XX ст.; сатиричне змалювання новітнього міщанства, а ідеєю – засудження міщанства, комплексу меншовартості, національної упередженості й зверхності; висміювання носіїв великодержавного шовінізму. В основу твору покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківський службовець «Донвугілля» з Холодної Гори Мина Мазайло вирішив змінити прізвище, у якому вбачав причину своїх життєвих і службових поразок, на престижніше – російське Мазєнін, але суперечка з приводу цього факту поступово переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень національної проблеми. Ставлення персонажів до мови лягло в основу конфлікту, що в творі розгортається у формі дискусій, які породжують комічні ситуації, визначають основні сюжетні лінії: Мина - Мокій, Уля - Мокій, тьотя Мотя – дядько Тарас. Дія відбувається в домі Мини Мазайла у м. Харкові в період найбільшого поширення українізації.
Спектакль тривав більше двох годин з антрактом. Наприкінці лебединці вручили квіти акторам і подякували за неймовірні емоції.
Наостанок завершу словами Ю. Смолича: «Куліш – драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці – між Шекспіром і Шіллером або Мольєром чи Бомарше, але в сучасній йому... драматургії він не мав собі рівних...». І ми, переглянувши спектакль «Мина Мазайло», змогли ще раз у цьому переконатися.
Наталія Логвиненко.