Стрічка новин
Обережно, гриби!: Гриби – це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й Такий у них менталIтет: Якось Галина Олексіївна і Петро Іванович Перевозники з Лебедина, перегортаючи сторінки сімейного альбому і ведучи надвечірню задушевну розмову, невимушено Нардеп відвідав Лебединщину: 22 червня Лебединщину з робочим візитом відвідав депутат Верховної Ради України Микола Задорожній. Спочатку він провів особистий прийом громадян. Як підприємцю Сумщини без найманих працівників отримати допомогу по частковому безробіттю: «Відтепер, - говорить директор обласного центру зайнятості Володимир Підлісний, - допомога по частковому безробіттю на період карантину Лебединщина в сумському районі: Несподівана і шокуюча для всіх лебединців звістка про зміну адміністративно-територіального устрою регіону, зокрема віднесення Лебединщини Щоб не зіпсувати враження від відпустки: Літо – пора відпусток. Ми з нетерпінням чекаємо теплих днів, мріємо про нові враження та знайо­мства. Але у зв’язку з пандемією про I все це – у центрі міста: Дуже добре, що в нашому місті останнім часом стало з’являтися все більше дитячих майданчиків. Батькам є де розважити малечу. СIм’я - це 7 «Я»?: 15 травня в усьому світі від­зна­чають День сім’ї. Сім’я або родина – соціальна група, яка складається з людей, які, зазвичай, Лебединське бюро правової допомоги роз’яснює: Як повернути завдаток?: Багатьом із нас доводилося давати завдаток за покупку товару. Але не всі знають, як правильно оформити цю дію і що На Сумщині на Великдень ублюдки вбили самку зубра: Сьогодні, 20 квітня, на Конотопщині знайшли вбитою самку зубра. Про жахливу подію розповів начальник відділу охорони і захисту лісу

Ми неодноразово друкували розповіді наших земляків про життя в різних країнах Європи. З введенням безвізового режиму та спрощення

системи отримання робочої візи, тисячі українців ринули до Польщі та Чехії за кращими заробітками. А як там живеться українському заробітчанину? Нам вдалося поспілкуватися з Михайлом із Лебединщини (він побажав залишитися «інкогніто»), який нещодавно повернувся з Польщі, де, працюючи водієм, перевозив вантажі на велику відстань. Об’їздив багато країн і бачив європейське життя, так би мовити, «не за чутками». Під час розмови він поділився своїми враженнями.
– Чи важко в Польщі влаштуватися водієм? І що для цього потрібно?
– Звичайно, мати посвідчення водія міжнародного зразка. Спочатку потрібно пройти медогляд (він відрізняється від нашого, усе комп’ютеризовано), заплатити за нього 100 злотих – це приблизно 600 гривень.
– На якій автомашині довелося працювати?
– Працював я на невеликій (порівняно з фурою) критій машині, вантажопідйомністю до 3-5 тонн.
– Які вантажі, зазвичай, перевозили?
– В основному, якісь запчастини, труби, верстати. Часто не знали, який вантаж веземо. Все запаковано в палети. У документах вказується номер, і поліція, при необхідності, зможе в базі по номеру дізнатися, що це за вантаж.
Було, що із порта в порт перевозив різні вантажі. Виконували і приватні замовлення. Наприклад, «уголок» вагою 27 кг перевозив на 1000 км, а колега – на 700 км – ключі від автомашини.
– Яку відстань доводилося долати?
– За добу, бувало, проїжджав 1400 км через три країни. Виїжджав з Польщі в Німеччину, а потім кожного дня – інша країна. Бувало і 1700 км, але це вже не за один день. Всього відвідав близько 12 країн – Польщу, Францію, Німеччину, Нідерланди, Австрію, Данію, Іспанію, Італію та інші. А бувало, наприклад, на півдні Франції невелику відстань (86 км), їхав протягом дев’яти годин: дуже вузькі вулички, ніде розвернутися, будинки прямо над дорогою, можна зачепити балкони. Був у Монако – це маленька, «закрита» країна у Франції. Там дуже суворо все – блокпости, поліція контролює. Не дозволяли виходити з машини. Заїжджав у Люксембург, теж маленька країна.
– Яка швидкість руху в населених пунктах? Суворі правила для водіїв?
– На дорозі всюди встановлені радари, в разі порушення правил дорожнього руху по пошті прийде штраф. По населеному пункту дозволена швидкість 30 км, а на трасі – по-різному, в середньому 90-130 км/год. По більшості населених пунктів не можна рухатися швидше, там майже всюди встановлені пристрої для обмеження швидкості руху, так звані, «лежачі поліцейські», тому водії змушені рухатися повільно.
– У нас багато ДТП трапляється на пішохідних переходах. Як там?
– Майже біля кожного переходу встановлений «лежачий поліцейський». А ще, буває, біля них встановлюють макети із зображенням дітей. Здалеку здається, що це – справжні діти, і, звичайно, скидаєш швидкість. Пішоходи теж, як і водії, суворо дотримуються правил дорожнього руху. Перед машинами не бігають, як у нас.
– Яким є ставлення до водіїв дорожньої поліції?
– Якщо не порушив, не зупинять. У кожного водія були, так звані, тахобуки, які ми самі вели. Це такий документ. Аркуші типу А4, роздруковані, потрібно було заповнювати: коли виїхав, коли завантажив-розвантажив машину. Також необхідно вказувати, що через кожні три години руху годину відпочивав. Вказати, скільки спав уночі. Якщо менше 9 годин – штраф. Потрібно все вчасно і правильно заповнювати. Одна помилка – 30 євро штрафу. Ці документи перевіряє поліція, якщо зупинить.
– Як, зазвичай, проходить рейс?
– Кожного дня потрібно заповнювати накладну (CMR). Дають дані, в якому місці завантажитися, країна, назва міста, куди потрібно завезти. Потім відправляємо в бюро. Вони перевіряють трасу, повідомляють, через які міста можна їхати, щоб не потрапити в країни, які не входять до Євросоюзу. Наприклад, у Швейцарію заїжджати нам не можна, потрібно об’їжджати, в основному – по безкоштовній дорозі. Відправляють смс, де заправлятися.
– Дороге паливо? Як розраховувалися?
– В середньому – 1,27 євро, найдешевше в Австрії – 1,18 євро, найдорожче дизпаливо у Франції – 1,50 євро. Нам видавали три картки: одну – для розрахунку за паливо, на другій – були гроші для оплати штрафів, на третій – 50 доларів на всяк випадок. На більшості заправок самообслуговування. Не відразу розібрався.
– Їздили у звичайному одязі?
– Коли заїжджаєш завантажувати товар, особливо на великих підприємствах, потрібно бути одягнутим у спецодяг – жилет, каска, захисні окуляри, спецвзуття. Це такі грубі черевики з металевими накладками: якщо раптом щось упаде на ногу, вони захистять. Якщо навантажують краном, каска обов’язкова. Коли завантажили машину, потрібно товар прив’язати спеціальними пасками. Якщо хоча б один пасок не закріплений, то коли зупинять, заплатиш штраф. Потім потрібно сфотографувати машину, відправити в бюро, вони подивляться і відправляють дозвіл на виїзд.
– Де ночували?
– В машині в основному. Машину, особливо з товаром, залишати не можна. Є такі міста, що навіть небезпечно. Наприклад, у Парижі, на півдні Італії. Якщо машина пуста, відкривав на ніч брезент, щоб показати, що вантажу немає, адже можуть порізати брезент, викрасти товар. Якось у Парижі довелося чекати добу, щоб завантажити машину. Мені порадили від’їхати на тридцять кілометрів від міста і там заночувати. Ну а так, взагалі, на стоянках є місця для відпочинку, дуже красиво.
– Довелося проїхати багато країн. Плюси і мінуси від побаченого, порівняно з Україною?
– Із позитивного, це те, що там все для людей, все красиво, зручно, здавалося б. Але є й але... Наприклад, є багато місць у містах, де ходити пішки заборонено. Можна лише пересуватися громадським транспортом, автомобілем, велосипедом або на самокаті, дуже вузькі вулички, немає тротуарів. Звичайно, гарні дороги. Ціна на автомобіль – доступна, але обслуговувати його дуже дорого. Все дуже суворо, за все потрібно платити. Люди дуже багато працюють із самісінького ранку, прокидаються десь о п’ятій. У мене склалося враження, що в них не вистачає часу на особисте життя, на сім’ю.
– А ціни на продукти?
– Дивлячись де. В Польщі дешеві ціни на продукти. По всій Європі розповсюджені дешеві супермаркети «Lidl», там є все від продуктів до будматеріалів. Молочні продукти недорогі і досить якісні. Ковбасні вироби на будь-яку ціну, залежно від якості. У Франції в супермаркетах встановлені електронні цінники.
– Заробітчан яких національностей найбільше в Польщі?
– Українців. Росіян поляки недолюблюють. Та й заробітки не такі, як раніше. Платять менше, а ще обманюють, не виплачуючи усієї зарплатні.
– Багато чого встиг побачити?
– Так. На фурі стільки не побачиш, бо вони лише по магістралі їздять. А ми в більшість міст і сіл заїжджали.
– Якщо підсумувати, загалом сподобалося?
– Мені сподобалося подорожувати, бачити всю цю красу, але там потрібно занадто багато працювати, жити мені б там не хотілося.


– Дякуємо за цікаву і відверту розмову.
На знімках: краєвиди Франції.
Спілкувалася Наталія МАТВЄЄВА.

Додати коментар