Стрічка новин
Любов Лєгун: «Саме в культурі я знайшла себе»: Досьє. Любов Лєгун – корінна жителька міста Лебедина. Закінчила міську школу №1, музичну школу, педагогічне училище імені А.С. Макаренка за Відповідальність за фейки про коронавірус: Служба безпеки України продовжує припиняти діяльність осіб, які розповсюджують в Інтернеті неправдиву інформацію щодо Що ж за звIр той карантин?: Україна вже більше місяця пе­ре­­буває на карантині. Діти не від­­відують дитячі садки і школи. Дорослі прочитали і почули купу інформації Звернення президента України Володимира Зеленського: Дорогі українці! Відсьогодні я буду максимально часто інформувати вас про актуальну ситуацію щодо протидії коронавірусу. Станом на 16 Живемо у різних вимірах: Ввімкнеш телевізор, візьмеш до рук центральне друковане видання і чуєш та читаєш – Україна розвивається, промислові підприємства працюють, створюються Знов чарує музикою нас духовий оркестр, який спиняє час....: У 1960-70-х роках майже кожне село Лебединщини мало свій духовий оркестр. У Кам’яному духовим оркестром, який діяв при СБК, керував Земельні спори. Як їх вирішити?: Куди звернутись, процедура розгляду, закони, якими слід керуватися у їх вирішенні, судовий порядок вирішення спору, вартість судового збору. 102: що трапилось? з 11 по 17 травня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського від­ді­лен­ня поліції надійшло 112 заяв та повідомлень громадян, з них 12 на момент реєстрації містили Коли п’яному море по шию: В народі кажуть, що п’яному море по коліна. А я хочу розповісти, коли п’яному море може бути і по шию. Консультант: А було це на Лебединщині, коли активно розвивалось сільське господарство, переробна промисловість, будувались ракетні бази, вдосконалювалась авіація

Дивовижним серпанком огортав місто тополиний пух, ніби хтось навмисне засипав розпечену землю невагомим білим снігом. Вітер кружляв ці мініатюрні пухкі хмаринки, які, пустуючи і бавлячись, зачіпали перехожих. Ще подих – і каштанове волосся Віолетти вкрилося білою ватою. Яким нереальним здавався цей «сніг» у літній день, таким же нереальним тепер було її кохання…

Вони познайомилися з Георгієм тиждень тому в лікарні. Дотепний і розумний юнак відразу полонив душу ніжної і веселої Віолетти. Проте об’єднувала їх страшна таємниця: у них була однакова підступна хвороба, яка розділила життя цих двох молодих людей на «до» і «після». Дізнавшись про свою недугу, Віолетта кілька місяців не могла ні з ким спілкуватися, лише її «маленькі розумники» у дитячому садочку (так вона називала своїх вихованців) зрідка повертали дівчину до життя.

Георгій дізнався про свою хворобу ще в підлітковому віці, коли раптово втратив свідомість і впав у кому. Після того дня все було, як і раніше, тому  деякий час йому навіть здавалося, що його діагноз – це вигадки лікарів. Він навчався в університеті, жив безтурботним юнацьким життям. Скільком дівчатам він подобався – важко й перелічити! Проте недуга лише «дрімала», а потім почала прогресувати. Георгій замкнувся в собі, припинив спілкуватися з друзями, єдиною його віддушиною було малювання, яке допомагало жити… Продовження читайте у тижневику "Будьмо разом" за 18.06.2020р.