Стрічка новин
Як Лебедин прожив останній тиждень : Тиждень перевірок Держпродспоживслужби; комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій; зустріч міського голови із журналістами; дезінфекція території міста; За крадіжку чужого відповідай по Закону: Лебединським відділом Роменської місцевої прокуратури здійснювалось підтримання державного обвинувачення у кримінальному Біль материнський: «Сину, сину – ангел мій. Я тобі щасливу зичу долю. Добре серце матимеш в житті, ну а я пишатимусь тобою». Обростаємо сміттям: Добрий день, шановна редакціє газети «Будьмо разом»!  Хочу звернути вашу увагу на проблему сучасного суспільства - байдужість жителів м. Лебедина Інформація про стан оперативної обстановки на території м. Лебедина та Лебединського району з 15 по 21 березня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП надійшла 101 заява та повідомлення громадян, з них В одному з підрозділів 58 ОМПБр сталася пожежа: загибли троє.: 22 лютого, як було повідомлено, під час завершення робіт по розборці конструкції бліндажа після пожежі, що виникла близько 4-ї години Це не професія, це – доля: Вибір першої вчительки – це дуже важливо. Якою вона буде, залежить, як дитина буде в подальшому ставитися до навчання, до Дарує красиву посмішку пацієнтам: У ці лютневі дні відзначає свій ювілейний день народження Лілія МЕРКО. Родом вона з Лебедина. Закінчила ЗОШ №5. Здобула професію Маріанна Третьякова: «Наше життя складається із різних шарів, як торт «Наполеон». Чим більше їх, тим він смачніший»: Вживаючи слово «школа», ми часто не замислюємося над тим, скільки значень і смислових відтінків воно має. Зазвичай, асоціація із приміщенням, Про коропа, про Короп та про лебединця Сергія Шивякова: Спочатку, звісно, поговоримо про коропа. Та не про те, що воно за звір, де він літує та зимує, що з

Ці два слова вповні характеризують Надію Іванівну Діденко, жительку с.Курган. Хоча ця мила й чарівна жінка родом із Прикарпаття, однак все її життя пов’язане із Сумщиною.

Свого часу доля так розпорядилася.

Навчалася Надійка в школі №5 нашого міста. Потому вирішила здобути фах зоотехніка у Маловисторопському радгоспі-технікумі імені П.С.Рибалка. А вже по його закінченню Надію, дипломованого спеціаліста, скерували на роботу в Путивльський район. Там пройшли її молоді роки, там вона робила перші кроки у професії, там прийшло до неї кохання, там створила сім’ю і народила двох діток.

Та у житті майже кожної людини бувають круті повороти. Був він і в Надіїному. Пропрацювавши двадцять років у партизанському краї, Надія Іванівна з родиною перебралася на Лебединщину, у мальовниче село Курган.

Сімейні турботи, знову улюблена робота зоотехніком, нові друзі, – все це сповнювало життєвий ритм. Сьогодні жінка із задоволенням згадує той час. Професія зоотехніка не з легких, хоча дехто думає інакше. Жінці доводилося вставати рано-вранці (десь о 5-ій) і прямувати на ферму, що знаходилася на курганській горі. І так щодень будь-якої пори року долала той крутий підйом. Хоча влітку, коли худобу переводили в літній табір на луки понад Пслом, було легше.

Тут зоотехнік Надія Діденко зустрічала ранкове сонце, насолоджувалася п’янким запахом хвойного лісу, що розкинувся поряд, милувалася луговими квітами і травами та діамантовою росою на них, тихоплинним Пслом. Але то були миттєвості. А попереду – клопітка робота впродовж дня. І так день у день, рік у рік, десятки років. Саме в такому ритмі протікала життєва ріка Надії Іванівни. Швидко пролетіли роки, настав час заслуженого відпочинку. І відтоді почався новий відлік іншого відрізку життя жінки. Виросли і пішли своїми стежками діти. Одержавши пенсію, Надія Іванівна думала, що відпочиватиме. Та де там! Власний будинок, земельна ділянка, господарство – всьому треба давати лад, щоб було чим зустріти дітей, онуків, котрі приїжджатимуть на гостину.

Здавалося б, зуміє все, зможе все. Однак сталася з Надією Іванівною непоправна біда: втратила зір. Здавалося б: все, кінець! У душі поселилися пустка, безнадія, безпомічність. Спочатку тяжко все вдавалося, але жінка не втратила душевного тепла, рівноваги, жіночності. Долаючи всі негаразди, привчалася жити по-новому, пристосовуватися до інших обставин. Сьогодні ця сильна і мужня жінка не бажає обтяжувати дітей, а сама себе обслуговує, готує їсти, доглядає невеличке господарство, підтримує порядок і в домі, і на подвір’ї.

Добрі люди і родичі відвідують Надію Іванівну, допомагають їй, підтримують морально, спілкуються. А сама жінка вважає, що найвищий дар на землі – це життя, хоча воно плине, як ріка, і не завжди приносить позитивні емоції.

«Радію, що маю добрих, перевірених життям друзів, – зазначає Надія Іванівна. – Заради них варто жити». Вірною подругою для жінки є її однокласниця по школі №5 Валентина Кричкевич, котра в будь-яку хвилину поспішить на допомогу з міста Лебедина. Надія Іванівна дуже вдячна соціальній робітниці Надії Володимирівні Копусовій за її допомогу. Вона завжди й душу звеселить, щось порадить, підтримає.

Нині Надія Іванівна – активна учасниця громадської організації «Спортивний клуб інвалідів «Фенікс». Вона із великим задоволенням відвідує заходи, свята, зібрання, що проводить клуб. Тут також влаштовуються різні конкурси, фестивалі, гуморини, змагання. Надія Іванівна професійно читає вірші, виконує ліричні пісні, романси.

«У «Феніксі» завжди панують душевні спілкування й тепло, а це для мене – цілющий бальзам для душі, цілющий ковток чистої джерельної води», – ділиться враженнями від перебування в клубі Надія Іванівна.

А ще добру, чуйну, доброзичливу Надію не забувають її однокласники, телефонуючи і відвідуючи. Влітку організовують зустрічі «У Надії», разом спілкуються, відпочивають на Пслі.

Тож побажаємо цій сильній, мужній жінці сили, енергії для добрих і корисних справ. А ще міцного здоров’я, наснаги, оптимізму. І не втрачати надію. Бо ж вона сама – надія для інших. Про це свідчить її ім’я.

Ольга ПАЛИВОДА,

позаштатний автор тижневика «Будьмо разом».

Додати коментар