Стрічка новин
Адаптивний карантин – небезпека COVID-19 залишається: Щоб зупинити епідемію — продовжуємо дотримуватися правил. З 22 червня було заплановано  п’ятий, останній етап послаблення карантинних обмежень. Сорок один хворий – за один день!: За повідомленням державної установи «Сумський обласний лабораторний центр МОЗ України»  17 жовтня 2020 р.   по Лебедину було зареєстровано 41 Упродовж доби виявили 13 боєприпасів часів минулих війн: 8 червня о 14:00, до Служби порятунку «101», надійшло повідомлення про небезпечну знахідку. Предмет попередньо ідентифіковано працівниками підрозділів Шановні жителі Сумського району! Прийміть найщиріші вітання з нагоди 25-ї річниці Конституції України!: 28 червня Україна відзначатиме 25-ту річницю Кон­сти­туції, головного документа держави, який закріп­лює правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність. З історії педагогічного : Танцівниці. Світлина кінця 80-х. Фото з архіву Василя Подоляка. Фізкультура, спорт та здоров’я сплелись воєдино: З метою сприяння розвитку Олімпійського руху в Україні, пропаганди здорового способу життя, формування у дітей та  молоді фізичного і морального 102: що трапилось? з 19 по 25 липня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції №3 (м.Ле­бедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 146 заяв та повідомлень громадян, Чи можливо зняти з реєстрації особу без її згоди?: У житті часто виникають ситуації, коли у вашій оселі прописана людина, яка вже втратила будь-яке право на проживання в ній.  Лебединське бюро правової допомоги інформує: Як зняти арешт з нерухомості: До Лебединського бюро правової допомоги почастішали звернення щодо зняття арешту з нерухомого майна. Так, власник будинку, збудованого у минулому столітті, Поліцейські викрили у шахрайстві жителя Лебединщини: Більш ніж п‘ять тисяч гривень збитку спричинив чоловік своїй сусідці, видуривши у неї спочатку мобільний телефон, а потім гроші.

Ці два слова вповні характеризують Надію Іванівну Діденко, жительку с.Курган. Хоча ця мила й чарівна жінка родом із Прикарпаття, однак все її життя пов’язане із Сумщиною.

Свого часу доля так розпорядилася.

Навчалася Надійка в школі №5 нашого міста. Потому вирішила здобути фах зоотехніка у Маловисторопському радгоспі-технікумі імені П.С.Рибалка. А вже по його закінченню Надію, дипломованого спеціаліста, скерували на роботу в Путивльський район. Там пройшли її молоді роки, там вона робила перші кроки у професії, там прийшло до неї кохання, там створила сім’ю і народила двох діток.

Та у житті майже кожної людини бувають круті повороти. Був він і в Надіїному. Пропрацювавши двадцять років у партизанському краї, Надія Іванівна з родиною перебралася на Лебединщину, у мальовниче село Курган.

Сімейні турботи, знову улюблена робота зоотехніком, нові друзі, – все це сповнювало життєвий ритм. Сьогодні жінка із задоволенням згадує той час. Професія зоотехніка не з легких, хоча дехто думає інакше. Жінці доводилося вставати рано-вранці (десь о 5-ій) і прямувати на ферму, що знаходилася на курганській горі. І так щодень будь-якої пори року долала той крутий підйом. Хоча влітку, коли худобу переводили в літній табір на луки понад Пслом, було легше.

Тут зоотехнік Надія Діденко зустрічала ранкове сонце, насолоджувалася п’янким запахом хвойного лісу, що розкинувся поряд, милувалася луговими квітами і травами та діамантовою росою на них, тихоплинним Пслом. Але то були миттєвості. А попереду – клопітка робота впродовж дня. І так день у день, рік у рік, десятки років. Саме в такому ритмі протікала життєва ріка Надії Іванівни. Швидко пролетіли роки, настав час заслуженого відпочинку. І відтоді почався новий відлік іншого відрізку життя жінки. Виросли і пішли своїми стежками діти. Одержавши пенсію, Надія Іванівна думала, що відпочиватиме. Та де там! Власний будинок, земельна ділянка, господарство – всьому треба давати лад, щоб було чим зустріти дітей, онуків, котрі приїжджатимуть на гостину.

Здавалося б, зуміє все, зможе все. Однак сталася з Надією Іванівною непоправна біда: втратила зір. Здавалося б: все, кінець! У душі поселилися пустка, безнадія, безпомічність. Спочатку тяжко все вдавалося, але жінка не втратила душевного тепла, рівноваги, жіночності. Долаючи всі негаразди, привчалася жити по-новому, пристосовуватися до інших обставин. Сьогодні ця сильна і мужня жінка не бажає обтяжувати дітей, а сама себе обслуговує, готує їсти, доглядає невеличке господарство, підтримує порядок і в домі, і на подвір’ї.

Добрі люди і родичі відвідують Надію Іванівну, допомагають їй, підтримують морально, спілкуються. А сама жінка вважає, що найвищий дар на землі – це життя, хоча воно плине, як ріка, і не завжди приносить позитивні емоції.

«Радію, що маю добрих, перевірених життям друзів, – зазначає Надія Іванівна. – Заради них варто жити». Вірною подругою для жінки є її однокласниця по школі №5 Валентина Кричкевич, котра в будь-яку хвилину поспішить на допомогу з міста Лебедина. Надія Іванівна дуже вдячна соціальній робітниці Надії Володимирівні Копусовій за її допомогу. Вона завжди й душу звеселить, щось порадить, підтримає.

Нині Надія Іванівна – активна учасниця громадської організації «Спортивний клуб інвалідів «Фенікс». Вона із великим задоволенням відвідує заходи, свята, зібрання, що проводить клуб. Тут також влаштовуються різні конкурси, фестивалі, гуморини, змагання. Надія Іванівна професійно читає вірші, виконує ліричні пісні, романси.

«У «Феніксі» завжди панують душевні спілкування й тепло, а це для мене – цілющий бальзам для душі, цілющий ковток чистої джерельної води», – ділиться враженнями від перебування в клубі Надія Іванівна.

А ще добру, чуйну, доброзичливу Надію не забувають її однокласники, телефонуючи і відвідуючи. Влітку організовують зустрічі «У Надії», разом спілкуються, відпочивають на Пслі.

Тож побажаємо цій сильній, мужній жінці сили, енергії для добрих і корисних справ. А ще міцного здоров’я, наснаги, оптимізму. І не втрачати надію. Бо ж вона сама – надія для інших. Про це свідчить її ім’я.

Ольга ПАЛИВОДА,

позаштатний автор тижневика «Будьмо разом».

Додати коментар