Стрічка новин
Як живе громада під час карантину: 31 березня міський голова Олександр Бакликов зустрівся з представниками ЗМІ. Під час зустрічі він розповів, яка ситуація Горобчик: Олюся вийш­ла із по­ліклініки, куди ходила ро­бити рентген коліна, яке вже третій місяць боліло, опухло. Не допомагали ніякі компреси, мазі… Непроста доля Клавдії Луківни. Розповідь перша.: Нещодавно, перебираючи домашній архів, мені потрапив до рук давній альбом уже немо­ло­дої, як за студентськими мірками, 37-річної випускниці Лебединського Наш дитсадок - один iз кращих!: За вісім років роботи, після відновлення у Межирічі дитячого садочка «Берізка», з нього випустилось 76 дошкільнят. У Лебедині врятували чоловіка: 13 вересня о 14:30, на лінію екстреного виклику «101», надійшло повідомлення про необхідність надання допомоги по вул. Сумська в м. До слова рідного торкнись душею: Для кожної людини її мова – найкраща, найзворушливіша. Калиновою, солов’їною називають українські поети нашу мову. Чи відчуваємо велике таїнство живого Саме Бражник дав поштовх розвитку в Україні художньої гімнастики: На сторінках тижневика неодноразово розповідалося про відомих лікарів, педагогів, митців, краєзнавців тощо. Але про відомих спортсменів-земляків розповідей обмаль. Сильна духом: Ці два слова вповні характеризують Надію Іванівну Діденко, жительку с.Курган. Хоча ця мила й чарівна жінка родом із Прикарпаття, однак Спеціалісти на всI сто: Сьогодні ми багато говоримо про співчуття, співпереживання, турботу про людей одиноких та поважного віку. Зовсім не гадалося, що колись і Як Ви швидко злізли!: Шістдесяті роки ХХ-го сторіччя характеризуються різким збільшенням тваринництва в сільському госпо­дарстві. Комбікормова промисловість в цей період ще не працювала.

Нещодавно прочитав у тижневику життєву історію під назвою «Прірва». Хочу подякувати автору Олені Осінній за порушену тему. Дуже гірко усвідомлювати, як деградує наша молодь.

І прикладів цьому з часом все більше. У когось це наркотики, які для юнака чи дівчини перекреслюють їхнє майбутнє, спопеляють душу. Хіба не читали ми в соцмережах чи не чули по телевізору, якою гіркою спокусою часом стають для школярів, переважно в столичних школах, «цукерки» в яскравих обгортках, якими «пригощають» їх заради наживи посланці від наркодилерів, що розпустили свої щупальця по всьому світу. Спочатку юнак спробує цю «цукерку», а потім, заради незна­йомого йому відчуття, крастиме у батьків гроші, щоб купити ще і ще. А потім із кимось із товаришів поділиться.

Загрозою для молоді дедалі більше стають гаджети. Погляньте, скільки зараз в Україні випадків, коли неповнолітні з певних причин осмислено вдаються до отруєння себе пігулками, викидаються з балконів багатоповерхівок, граючи в небезпечні ігри, стають жертвами на залізничних коліях, гинуть від електроструму.

Викликають справедливе обурення знущання дітей і молоді над тваринами. Так, у одному з дачних кооперативів у Запорізькій області 24-річна дівчина тривалий час знімала на відео тортури над собаками. Розцінки на цей шокуючий контент нібито стартували від 50 євро. Допомогли викрити шкуродерку волонтери. Проти неї порушено щодо цього кримінальну справу. Але, як стало відомо з офіційних джерел, кримінальна відповідальність, настає лише тоді, коли тварина загине або отримає каліцтво. На жаль, тортури під цю статтю не підпадають. І на все це, можливо, дивляться діти, стаючи згодом учасниками булінгу щодо своїх друзів чи беззахисних тварин. І ця жорстокість потім може «правити бал» у їхньому подальшому житті.

Кому все це ставити в вину? Питання досить складне. Раніше в суспільстві обмежувалися поняттями: батьки, школа. А зараз діти виходять досить далеко за ці рамки, тримаючи в руках гаджети, просиджуючи годинами біля комп’ютера, планшета. Контроль батьків втрачається: одні шукають заробітки за кордоном, дехто знаходить порятунок в чарці оковитої. Школа має свої проблеми, які теж часом важко вирішувати. Але дітей, молодь треба рятувати – всім нам, гуртом.

Відомий французький драматург і публіцист П’єр де Бомарше свого часу сказав: «Кожна людина – завжди чиясь дитина».

Пам’ятаймо про це!                         

Вадим БІЛИЙ.

Додати коментар