Оскільки в Україні триває карантин, і вулицями нашого міста, по магазинах, на базарі, на автовокзалі, аби почути, що люди говорять, вештатись небезпечно, то автор цієї рубрики, маючи в запасниках сотні телефонних номерів, запитав знайомих лебединців, як вони живуть в умовах карантину.

І ось які відповіді він отримав.

– Од нічого робити  дивився канал «Рада» і чув своїми-своїсінькими вухами, як міністр охорони здоров’я Ілля Ємець (вже колишній) на засіданні комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації заявив, що в Україні від коронавірусу помруть усі пенсіонери. До речі, він теж сам пенсіонер. Тож згодом, схаменувшись, попросив вибачення. Начебто він хотів не те сказати. Мабуть, забувся добавити: тих пенсіонерів, які не вимруть від вірусу добровільно – примусять вимерти примусово. Здається, що скоро позакривають не лишень тубдиспансери, а й божевільні.

х Х х

– Побачив мій дід, що італійці, які на карантині, виходять на балкони і співають, або грають на музичних інструментах, і сказав мені: «А ми хіба від італійців гірші?!» Випив сто грамів,  узяв гармошку, вийшов на балкон і як заграє! А потім ще й заспівав страмної: «Ой баси, баси, баси, ти казала, що даси того меду ...»

х Х х

– А до нашого села в розпал карантину повернулися три жінки. Вони були на заробітках у Європі. Так слідком за ними приїхали з поліції, аби попередити жінок, щоб сиділи в однієї самотньої вдома, із сім’ями не спілкувалися і ніде не вешталися. Раптом вони привезли звідти у своїх торбах іще й короновірусу?! І сидять: бояться за своїх дітей!

х Х х

– Та йди ти в дупу зі своїм питанням! Ціни на продукти зростають. Роботи немає. Як не від вірусу околіємо, так від голоду!

х Х х

– А я тобі скажу, чому помирають од цього вірусу в першу чергу старі люди. Вони схожі на старі яблуні і груші. Як подивитися, так вони ніби ще й нічого – ого-го міцненькі! Хіба окремі гілки повсихали. Але всередині то вони фактично з дуплами і трухляві. Повіє якийсь сильний вітер – ось вони й падають.

х Х х

– А я оце в карантині все про політику думаю. Диктатура небезпечна тим, що до влади може прийти якась одна нікчема. А демократія небезпечна тим, що з різних нор вилазить на поверхню багацько отого, що в воді ніколи не тоне. І все оте нікчемне, що вважає себе чимось путнім, загиджує життя нормальним людям.

х Х х

– Карантин показав, що діти можуть спокійнісінько навчатися й дистанційно. Звісно, хто хоче вчитися. І тут виникають питанн, а чи потрібні в школах пенсіонери, які бояться комп’ютерів? А чи потрібного навчають у школах, що нині необхідно для життя?

х Х х

– Мені одна знайома, яка живе в Чехії, розповіла, що в них до вересня місяця всі податки скасовуються. А в нас, цікаво знати, скасували?

х Х х

– Я теж борюся із короновірусом: руки й пику мию милом, а все всередині ж нічого милом не помиєш! Це тільки дурні мило наминають. Я дезінфікую усе всередині самогонкою. Інакше можна й загнутися. 

х Х х

– Згадайте, як перед останніми президентськими виборами в Лебедині стояв намет на наметі. Роздавали населенню кандидати різноманітні обіцянки. А чому ж вони, коли припекло, цьому самому населенню не роздавали у тих же наметах медичні маски?

х Х х

– Коли воно всі запанікували з приводу відсутності медичних масок, ми пішли до магазину будматеріалів і накупили респіраторів. Це іще надійніше, та й можна буде згодом у них колорадів видушувати, якщо самі, наче колоради лапки не поскладаємо!

х Х х

– Недавно нагадав знайомому: «А хіба це не ти репетував перед виборами – гірше не буде, гірше не буде! Ми їх зробимо! Ну що? Наробили кислого в гузні, але все спишуть на коронавірус!»

х Х х

– А в Лебедині люди по вулицях ходять, біля озера шашлики смажать. Ну ніякої тобі дисципліни. Он у Індії поліцейські тих, хто вештається по вулицях, луплять дубинками по чому попадуть. У Бразилії з вертольотів проганяють із пляжів тих, які вийшли купатися. Наш народ дотримуватиметься правил карантину лише тоді, коли всіх тих, які порушуватимуть ті правила карантину, на вулицях просто відстрілюватимуть. І то – хтозна чи це допоможе!

х Х х

– Казала колись моя бабуня: «Як устане китаєць, буде світові кінець!» Ось він і встав. Якось підозріло швидко при такій величезній кількості населення там закінчили боротьбу з вірусом – і кордони від усього світу закрили. Може, це комусь і не підозріло, а мені все це дуже підозрілим видається. Людська натура за тисячоліття не змінилася: «Умри ти сьогодні, а я – завтра!»

Розмови підслухав по телефону і записав

Никанор Лагідний.