Стрічка новин
Допомога по частковому безробіттю на період карантину: Така допомога надається суб’єктам малого та середнього підприємництва (від 1 до 250 найманих осіб). Допомога надається якщо у роботодавця виникло 102: що трапилось? з 20 по 26 квітня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 103 заяви та повідомлення громадян, з них 7 на момент реєстрації містили Туберкульоз виліковний!: Зараз у світі є серйозна проблема COVID-19,але не потрібно забувати і про не менш небезпечне захворювання Рятувальники закликають дотримуватись правил пожежної безпеки: З метою забезпечення пожежної безпеки місць, що будуть задіяні для проведення святкових заходів до ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ та ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА У Сумській РДА новий очільник: Голова облдержадміністрації Василь ХОМА представив активу укрупненого Сумського району голову районної державної адміністрації Руслана СІРЕНКА. I все це – у центрі міста: Дуже добре, що в нашому місті останнім часом стало з’являтися все більше дитячих майданчиків. Батькам є де розважити малечу. Лариса Матвіїва: «Творчість стала стилем мого життя»: Напередодні Дня журналіста розмову віч-на-віч ведемо із нашою колегою, з якою ми працювали в 90-х роках наприкінці минулого століття Лілія Лисова (Забуга): «Пам’ять про Сашу жива і завжди житиме»: Кажуть, час віддаляє будь-які події, і вони стираються в пам’яті. Але ж пам’ять на те й пам’ять, щоб пам’ятати. А Син попрохав: «Поїхали до «Лебедя»: Меморіал слави «Лебедина пісня» в Лебедині є воістину святим місцем. Він споруджений на честь лебединців і жителів Лебединщини, які полягли Однією рукою дадуть, іншою – заберуть: Валя, доки сонце ще не піднялося високо, вийшла на город: потрібно ще пройтися по бур’янах. Поглянула на грядку з помідорами:

Новий навчальний рік теж, як і закінчення попереднього, продовжив для студентів «еру дистанційки». Такі зміни сколихнули всю Україну, та не кожен заклад

вищої освіти був повністю готовий до наслідків пандемії. Го­ворячи навіть про університети міста Суми, можна сказати, що всі перебувають у різ­них умовах. Попри таємні тонкощі та незруч­ності, студенти відкрилися нам і розповіли про своє ставлення до дистанційного навчання.

Максим, 19 років, студент СумДУ: «Ніколи не думав, що на своєму третьому курсі зможу лежа­ти в ліжку та одночасно слухати пару. В універ­ситеті тепер буваю раз на тиждень, коли у роз­кладі значаться практичні заняття, весь інший час – де заманеться. Головне, щоб всюди «ловив» Інтер­нет, а другорядне не є важливим. Тепер маю біль­ше свободи і повноцінного сну. Відкрив очі – уже можна відкривати й ноутбук. З’явився час на робо­ту (а працюю наразі також дистанційно), на інші види зайнятості (граю на гітарі). Спочатку ця ідея мені зовсім не сподобалася, та я вловив себе на дум­ці про те, що потрібно просто адаптуватися, не спеку­лювати та виконувати вказівки МОЗ. Це світо­ва вимога». 

Марія, 17 років, студентка СумДУ: «Тільки п’ятнадцятого вересня потрапила в гуртожиток, почала розмірковувати про перше заняття, про вигляд аудиторії, про знайомство з одногрупниками та одногрупницями. І ось... тобі невтішна новина: вчимося онлайн… Я дуже розчарувалася, адже зовсім не була готова до таких «візерунків долі». За гуртожиток кошти внесені на рік наперед, у кімнаті облаштувалася, а тепер мама чекає вдома… Ось тобі й початок дорослого життя. Предмети розумію «через один», бо це для мене абсолютна новизна. Сподіваюся, що незабаром будуть заняття в університеті, бо вчитися онлайн мені дуже важко…».

Юлія, 19 років, студентка СумДУ: «До таких обставин ставлюся спокійно, бо, як не крути, вони вимушені. Мені навіть зручніше навчатися. Усе в одному місці. Проте є багато недоліків: поганий зв’язок, а звідси проблеми зі сприйняттям і розумінням матеріалу. Часто важко підключитися, виникає безліч технічних неполадок, ми не розуміємо, як працювати, а викладачам тим більше важко. У деяких програмах «вибиває» через кожні півгодини, знову доводиться чекати на з’єднання. Спілкуватися з групою теж стало важче, особливо, коли бувають роботи в парі».

Ліза, 17 років, студентка Сумського філіалу Харківського національного університету внутрішніх справ: «Як на мій погляд, то тут п’ятдесят на п’ятдесят. На першому курсі все неоднозначно. Мене бентежать і живий контакт, і онлайн-підготовка. Наразі було тільки декілька пар не дистанційно, тому порівнювати ще рано. В онлайн-режимі ти просто щось пишеш і нічого не розумієш, а в університеті ще не було змоги відчути, як краще».

Юлія, 19 років, студентка СФ ХНУВС: «Ставлюся нейтрально. Гаразд, я ще на третьому курсі, тому встигну підготуватися до держекзаменів. Але ж для четвертокурсників – випускний рік, і дистанційка для них – це гірко. Багато хто жаліється, і я їх добре розумію. Звичайно, краще, якщо навчання буде, як, зазвичай, в аудиторіях. Але в карантинних умовах є тільки такий вихід. Минулого року нам також довелося перейти на домашню підготовку, тоді університет був зовсім не готовий у повному обсязі перейти до гідних освітніх процесів, але сьогодні ми маємо всі можливості».

Ганна, 17 років, студентка СНАУ: «Дистанційну по­святу в студенти ми вже пережили, то і дис­тан­ційне навчання пере­живемо! Чесно кажучи, до такої ситуації не готові не тільки студенти, а й педагоги. Викладацький рівень і здібності у кожного різні, тому й сприйняття кожного предмета є індивідуальним. Комусь вдається зацікавити з півслова на онлайн-лекції, оперуючи випадками з життя та маючи чітко прописаний план у презентації, а комусь не вистачає і двох практичних занять в аудиторії, щоб донести всю суть пройденої лекції. У гуртожитку іноді важко сконцентруватись, особливо у перші дні, але це потроху розвіюється. Є один величезний плюс: я частіше буваю вдома, а в рідних стінах завжди добре».

Богдан, 20 років, студент СНАУ: «Повністю негативно сприймаю такий вид освіти. Мінуси дистанційного навчання полягають у необізнаності наших викладачів працювати із сучасними онлайн-платформами, у яких вони навіть не розуміють, де вмикається звук, мікрофон чи ще щось мінімальне. Другий недолік проявляється в тому, що немає змоги об’єктивно подати той матеріал, який потрібно донести нам, студентам. Слідкувати за виконанням вказівок також майже нереально, бо в онлайн задавати питання – це, чесно кажучи, не дуже. Також постійні обмеження у часі (кожні 40 хвилин спілкування на платформі «Zoom»), та навіть всі платформи, які використовуються зараз в Україні, то всюди є обмеження, а це погано. Чув не один раз від викладачів, що витрачається велика кількість часу на підготовку до лекцій, це не зовсім зручно. А тестування? Будь-який зріз знань проводиться тепер дистанційно. І що можна перевірити таким чином? Перевірку швидкого пошуку інформації в Інтернеті чи за допомогою книги? Об’єктивності – нуль. Живі лекції набагато кращі, але все ж у режимі онлайн потрібно навчатися і шукати якісь компроміси, бо просто так ми не зможемо належним чином отримати знання з тієї професії, яку б хотіли. Наразі практики нуль, а це негативно впливає на майбутні кадри».

Додати коментар