Стрічка новин
Відповідальність за фейки про коронавірус: Служба безпеки України продовжує припиняти діяльність осіб, які розповсюджують в Інтернеті неправдиву інформацію щодо Гарний товариш, патріот, справжній козак: Наш побратим, учасник бойових дій в Афганістані  Сергій Іванович Бойко народився в с. Ворожба на Лебединщині. Він є заступником голови «Зупинись, прекрасна мить!»: Грибна пора. Цьогорічна осінь видалася напрочуд теплою та дощовою. Погодні умови сприяли гарному росту грибів. Охочі їх назбирати поспішали до У школах Лебедина встановили інтерактивні дошки: Усі без винятку школи Лебедина нещодавно були забезпечені новими мультимедійними інтерактивними дошками та іншою комп’ютерною технікою. Чотири покоління родини: Родина, сім’я... Як багато ці слова значать для кожної людини! Швидко минає час, діти виростають, вилітають з родинного гніздечка. Дні, Знову про коронавірус: За минулий тиждень (по 10 липня включно) по району і місту зареєстровані підозри захворювань  на COVID -19 у пенсіонерки 1940 Доведеться відбувати покарання: Лебединським відділом Роменської місцевої прокуратури в травні 2020 року підтримано публічне обвинувачення стосовно 31-річної жінки, яка викрала вироби з металу. Залишаймося друзями і в 2021-ому!: Нинішня осінь прийшла, як завжди, тоді, коли її не зовсім чекали: покоротшав день, стали холодними ночі, не чути співу птахів. Таємниці запасників нашої історії: Якось нещодавно розговорилися ми (зрозуміло, що в телефонному режимі у зв’язку з карантинними заходами) про Героїв Радянського Союзу – уродженців Скільки ніг у свині?: Ви коли-небудь кололи кабанця в своєму господарстві? Ні? Ага, кололи. Значить, ситуація вам знайома.

Шкільні роки не повертаються, але вони в нашій пам’яті. Перша вчителька, перший і останній дзвоник, перша прочитана книга, перша закоханість...

Багато шкільних епізодів так чи інакше вибірково оживають у наших спогадах. Щиро радіємо спілкуванню з колишніми однокласниками, подарованим долею, зустрічам з учителями, які пам’ятають нас ще дітьми. Їхні розповіді зараз найдорожчі!

У ці листопадові дні десять років тому на­пе­редодні 90-річного ювілею ми поспілкувалися з Парас­ко­вією Тимофіївною Тім­ченко, яка навчала нас в 60-і роки минулого століття українській мові та літературі в Лебединській СШ №1. Завжди спокійна, врівноважена, з приємною усмішкою на обличчі, вона була взірцем для нас, дівчаток. Милувалися її стрункою поставою, навіть сукнями, в яких вчителька приходила на уроки. Любили її предмет, із задоволенням вчили вірші, читали твори. Вона ніколи нікого з учнів не образила жодним словом, навіть не підвищила голос. А лився він у неї на уроках, наче струмочок.

У затишній оселі Парасковії Тимофіївни по вулиці Піонерсь­кій в Лебедині ми під час зустрічі пили чай, вона розповідала про своє нелегке життя. Адже на долю цієї жінки випало багато випробувань: війна з фашистами, голод, тяжка праця, щоб вистояти, вижити в ті нелегкі часи. Здобула педагогічну освіту, бо це було до душі. Все життя дуже любила читати, доки дозволяв зір. Мала вдома свою книжкову бібліотеку. І в 90-річному віці ще, пам’ятаю, читала напам’ять вірші улюблених авторів, розповідала про них чимало цікавого.

І хоча Парасковія Ти­мо­фіївна весь час сама себе обслуговувала: і за городом доглядала, і по продукти на ринок потихеньку ходила, за нею була закріплена й соціальна працівниця. Валентина Цинка (Івченко), яка, до речі, була моєю ученицею в Рябушківській школі, днями при зустрічі розповіла, що Парасковія Тимофіївна живе зараз в Кишеневі у своєї доньки Валентини, яка теж педагог. Свою підопічну Валентина Миколаївна обслуговувала протягом декількох років і дуже її поважала. Розповідями її можна було заслухатися.

– І серце в неї добре, по-справжньому материнське, – розповідає Валентина Миколаївна. – Ще довгих років їй життя!

10 листопада до Парасковії Тимофіївни завітав поважний ювілей – 100 років від дня народження. Це роки, які принесли повагу, визнання, радість від того, що мала улюблену роботу, виростила хорошу, розумну доньку. В родині про неї турбуються, а в рідному Лебедині пам’ятають.

Найкращі побажання Вам, шановна вчителько, – здоров’я, спокою в душі, радісних життєвих миттєвостей! У Ваше віконце постукала глибока осінь, але кожна пора року, як відомо, має свої принади. Нехай і Вас вона порадує ясним сонечком, блакитним мирним небом і теплом Вашого дому.

З повагою Олена ЛУБЕНСЬКА,

член Національної спілки

журналістів України.

Додати коментар