Стрічка новин
День вишиванки: Традиційно у третій четвер травня в Україні відзначається День вишиванки. Цього року, через карантин, не будуть проводитися масові урочистості Щоб не зіпсувати враження від відпустки: Літо – пора відпусток. Ми з нетерпінням чекаємо теплих днів, мріємо про нові враження та знайо­мства. Але у зв’язку з пандемією про Крадію планшета - законне покарання: Лебединським відділом Ро­мен­ської місцевої прокуратури здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному Збіг обставин: Кінець місяця. На будівельному майданчику кипить робота. Керівництво бригади направило сюди два потужних екскаватори, щоб в авральному Згорів житловий будинок: Загоряння приміщення сталося на вул. Приклубній у с. Рябушки Лебединського району. Дзвінок на лінію “101” надійшов 7 липня о 23:59. Коноплі росли на городі: Сто вісімнадцять рослин коноплі виявили та вилучили правоохоронці Лебединського відділення поліції на городі 62-річної жительки району. Підопригори запрошують на фестиваль БОРЩУ: Фестиваль БОРЩУ – таку нову забаву під відкритим небом на День Незалежності України вирішили провести в селі Підопригори Лебединського району. Викрили жительку Лебедина у скоєнні крадіжки: Правоохоронцям знадобилося буквально пів години, аби не лише встановити особу злодійки, а й розшукати її за місцем проживання. Як встановили  Поліція викрила крадіїв електротехніки: Менше доби знадобилося оперативникам Лебединського відділення поліції аби встановити осіб, причетних до крадіжки чужого майна та вилучити у них викрадені Станом на 2 жовтня 2020 року на Сумщині 4677 випадків захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 242 осіб (Суми - 185, Шостка - 2, Конотоп - 4, Ромни - 4,

Коли я повідомив нашого шановного земляка науковця Миколу Миколайовича Коротуна про те, що збираюся про нього написати, він люб’язно погодився мені допомогти.

І висловив побажання, аби свою розповідь автор розпочав не «з нього», а хоча б кількома реченнями спочатку обмовився про його діда і матінку. Справа в тому, що прізвище Коротунів відоме багатьом лебединцям старшого покоління. Не зайвиною було б дізнатися про це і поколінню молодшому. Микола Миколайович розповів, що його дід Коротун Михайло Федотович у 1946–1960-х та його матір Коротун Антоніна Іванівна у 1940–1970-х були відомими людьми Лебединщини. Михайло Федотович, повернувшись із війни, очолив лебединський колгосп ім. Леніна. За трудову діяльність був нагороджений орденом Леніна та іншими нагородами. Саме з цим господарством пов’язане ім’я Марії Харитонівни Савченко (1913–2005) – новаторки колгоспного виробництва, завідуючої молочнотоварною фермою колгоспу, двічі Героя Соціалістичної Праці (1948, 1958). Під керівництвом Михайла Федотовича колгосп відзначався участю у ВДНГ у Москві та отримував там відзнаки. Про його головування у 1960-х роках згадав і письменник-краєзнавець Борис Ткаченко, все життя якого фактично пов’язане із сільським господарством. Він стверджує, що ніколи не чув від кого-небудь із лебединців поганого слова про цього чоловіка, яке б стосувалося подій 1930-50 років. І цей відгук патріарха краєзнавства та знавця місцевої історії є красномовним. Лікар нашої районної ЦРЛ Геннадій Іванович Грушко (до речі, дуже чудовий лікар), до якого якось довелося звернутися вченому, одразу запитав його, чи немає пацієнт якогось стосунку до голови лебединського колгоспу ім. Леніна. Чому він так запитав? Геннадій Іванович мені пояснив, що його дідусь і бабуся, його батьки завжди говорили про голову колгоспу Михайла Коротуна з піднесенням, як про людину великої чуйної душі та доброго господаря. Що не говори, а таки відоме прізвище має наш земляк Микола Миколайович Коротун. Відоме працелюбством і талантом. А ще герой цієї розповіді зауважив: «Моя мати Коротун Антоніна Іванівна від вересня 1943 року по 1977-й рік працювала директором лебединської дитячої музичної школи. Як педагог із фортепіано підготувала багатьох учнів, які згодом стали видатними музикантами».

Гадаю, що читачі з розумінням поставляться до цього невеличкого екскурсу в наше минуле та про його особистості. А тепер, так би мовити, про яблуко, що недалеко від яблуні покотилося. Коротун Микола Миколайович (21.V.1946, м. Лебедин) – український учений у галузі технічних наук. У 1964 році закінчив Лебединську СШ №5, хоча від 1962 року у нього, учня середньої школи, була трудова книжка, і йому зараховувався педагогічний стаж. Уже тоді молодші учні називали його Миколою Миколайовичем. Ось що він повідомив у листі: «Про себе можу додати, що у 1962-1964 роках працював керівником авіамодельного гуртка при Лебединському будинку піонерів, і члени гуртка, і я сам були призерами (мали дипломи 1-го та 2-го ступенів) на обласних змаганнях авіамоделістів. У серпні 1964 року про роботу гуртка була навіть надрукована замітка у газеті «Будівник комунізму». Далі послалася дорога  нашого земляка до Московського інституту інженерів сільськогосподарського виробництва, який він закінчив у 1970 році. У 1971 році талановитий і наполегливий юнак вступив до аспірантури та став молодшим науковим співробітником цього інституту. Кандидатську дисертацію з технічних наук захистив у 1974 році. Після захисту дисертації приїхав у Суми та, успішно пройшовши конкурс на посаду асистента  кафедри технології машинобудування Сумської філії Харківського політехнічного інституту (нині – Сумський державний університет (СумДУ)), від жовтня 1974 року по вересень 1975 року працював на вказаній посаді цієї кафедри. Від вересня 1975 року працював асистентом на кафедрі «Металорізальні верстати та інструменти». У 1977–1983 рр. він займає посаду старшого викладача цієї кафедри, а від 1983-го і до дня сьогоднішнього Микола Миколайович – доцент кафедри «Технологія машинобудування, верстати та інструменти» СумДУ, завідувач секції «Металорізальні верстати та інструменти». Сфера його наукових інтересів – металорізальні верстати та інструменти. Автор і співавтор понад 180 науково-методичних праць, співавтор понад 40 винаходів. Це свідчить про потужний талант і неабияку працелюбність нашого земляка. Його праці дуже важливі і цікаві, але розповідати про них ми не станемо з тієї причини, адже вони мають певну складність і специфіку, не завжди зрозумілу пересічному читачу.

До речі, Микола Миколайович не забуває свою рідну школу і при випадку провідує її. Провідує він також Лебединську СШ №1, в якій навчалися його батьки. У шкільному музеї цієї школи, як повідала мені його завідуюча – вчителька історії навчального закладу Рева Гульнара Еркинівна, є матеріали, які розповідають про батьків Миколи Коротуна та про нього. А ще в одному із листів він повідомив мені, що в Лебедині проживав у часи дитинства та юності на вул. Калнишевського, 29 (колишня Комсомольська). Має в рідному місті троюрідних сестер. У 2016 році на честь чергової річниці вигнання німецьких окупантів із рідного міста для нашого районного краєзнавчого музею зробив неабиякий подарунок – справжню військову радіостанцію зразка 1944 року («А7А»). Вона з того часу постійно експонується в музеї.

Не забуваймо і ми свою історію та земляків, які плідною працею і талантом робили і роблять наш край відомим. Серед них і ця небуденна людина, про яку ми розповіли, і яку ми іноді можемо зустріти на вулицях рідного міста.

Василь Пазинич, краєзнавець.

Додати коментар