Стрічка новин
Туберкульоз виліковний!: Зараз у світі є серйозна проблема COVID-19,але не потрібно забувати і про не менш небезпечне захворювання Бажаєте позитивних змін? Почніть опановувати нову професією. Можливість поруч!: Сумський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості відзначає десятиріччя свого існування. Центр готує кадри за 12 робітничими спеціальностями. За фейк - до відповідальності: Інтернет та соціальні мережі в умовах карантину стали для українців одним з основних джерел отримання інформації про коронавірус. В умовах Станом 1 жовтня 2020 року на Сумщині 4435 випадків захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 212 осіб (Суми - 153, Шостка - 7, Конотоп - 1, Ромни Між нами, сусідами: Влітку вдома справ багато. - Гришо, – гукнула Варвара Павлівна до чоловіка. – Піди на город і копни декілька кущів картоплі. Пролунав шкільний дзвоник: Свято першого дзвоника цього року відбулося в непростих умовах карантину. Усі урочистості по школах були з дотриманням необхідних санітарних норм. Валерій ЧАЛИЙ, директор ТОВ «Крук», депутат обласної ради: «Коли ти займаєшся тим, що приносить задоволення, то не помічаєш, як плине: – Валерію Григоровичу, Ви керів­ник досить солідного підприємства – ТОВ «Крук». Цікаво, а чому «Крук»? Лебединське бюро правової допомоги роз’яснює: Сумний досвід клієнтів системи безоплатної правової допомоги демонструє, що інколи догляд за своєю зовнішністю завдає неабиякої шкоди Побажання жителів Лебединщини враховані!: Шановні земляки! Нещодавно Лебединщину сколихнула шокуюча звістка про те, що у результаті реалізації адміністративно-територіальної реформи наш край Олександр Борисенко: «Щоб успішно реалізувати себе в житті, потрібне міцне здоров`я»: Віч-на-віч із Олександром Борисенком нашим земляком – математиком, членом-кореспондентом  Національної академії наук України,

– Валерію Григоровичу, Ви керів­ник досить солідного підприємства – ТОВ «Крук». Цікаво, а чому «Крук»?

– 26 років тому, коли тільки з’явилося підприємство, у наших земляків уже виникало таке запитання. Тоді один мій товариш жартівливо відповів, що де зерно, там і крук. Але мало хто знає, що цей птах є символом довголіття, мудрості, а в деяких культурах крук – це посланець Сонця.

– Колектив підприємства виконує великий обсяг роботи по переробці і зберіганню сільгосппродукції, оптовій торгівлі нею для харчової і тваринницької галузей, створює нові робочі місця. Розкажіть про це.

– На сьогоднішній день «КРУК» є одним із лідерів аграрного ринку Сумщини. Високий рiвень роботи підприємства пiдтверджений системою менеджменту якостi ISО 22000. У 2012 році ТОВ «Крук», згiдно з Мiжнародним економiчним рейтингом «Лiга найкращих», отримало статус «Пiдприємство року» i вiдповiдний сертифiкат мiжнародного зразка. У 2014 роцi стало лауреатом регiонального етапу Всеукраїнського конкурсу «100 кращих товарiв України». Крім того, ми є діючими членами Торгово-промислової палати України (ТПП) і брали безпосередню участь у створенні відповідного підрозділу на Сумщині. Звичайно, представники підприємства постійно відвідують різноманітні заходи, організовані ТПП не лише всеукраїнського, а й міжнародного значення. Так, в останні роки про «КРУК» дізналися в Китаї, Хорватії, Польщі. Ще один із напрямків роботи – виробництво високоякісних паливних брикетів та деревно-вугільного брикету Pini Kay, що користуються популярністю у наших закордонних клієнтів. Сьогодні підприємство дає робочі місця 80 місцевим жителям.

– За останні два роки кількість працюючих на підприємстві збільшилася чи скоротилася?

– Елеватор належить до таких підприємств, які, залежно від сезону, потребують то більшої, то меншої кількості працівників. Загалом цифри коливаються в межах 120 чоловік.

– Що допомогло Вам, як керівнику, протягом 26 років утримувати підприємство «на плаву»?

– Найголовніше – це колектив. Якщо ти відчуваєш його підтримку, жагу до праці і розвитку, то жодні політичні чи економічні коливання не стануть на заваді.

– Створення равликового господарства було, напевно, ризикованим кроком? Чи виправдало воно себе? Розкажіть, будь ласка, детально про це виробництво.

– «ФЕРМА ЕКО» стала не просто ризикованим проєктом, а пілотним на Сумщині равликовим господарством. Але найбільша складність полягала навіть не в тому, щоб створити його, адже це і кошти, і ресурси, і компетентні люди. Наразі важливо, щоб земляки зрозуміли доречність споживання страв із равликів щодня, адже це не просто корисно, а життєво необхідно. Стосовно того, чи виправдало себе равликове господарство, то про це говорити рано. Нам цьогоріч виповнюється лише три роки, два з яких витрачено на створення умов, що відповідали б усім стандартам якості та безпечності. Зараз «ФЕРМА ЕКО» - це три гектари землі, кваліфікований персонал, екологічно чисті умови для «проживання» молюсків, власний бренд делікатесної продукції Snail time і навіть гастро-туризм. Щодо останнього, ми особливо зацікавлені, щоб люди, які приїздять до нас на екскурсії, побачили Лебедин у всій його мальовничості. У нас є що показати, про що розповісти, бо місто багате на різні історичні події.

– Продукцію, що виробляєте, реалізуєте в Україні чи й за кордон?

– Поки що працюємо з українським спо­жи­вачем, але для нас важливо, щоб українських равликів і продукцію з них спробували і за кордоном. Ми легко складемо конкуренцію на ринку геліцекультури, адже є висока якість, помірна ціна і чудовий асортимент.

– Цікаво, які ще бізнес-проєкти зріють у голові Чалого?

– Подібні проєкти з’являються самі по собі. До прикладу, якось, подорожуючи Україною, ми з дружиною – Яриною Багатиренко –  помітили під час дощу величезну кількість равликів, які насолоджувалися своєю улюбленою погодою. І, перечікуючи зливу, у нас визрів спонтанний бізнес-проєкт: створити равликову ферму.

– Скільки часу, як правило, триває Ваш робочий день? Як Ви намагаєтеся тримати себе у фізичній формі?

– Коли ти займаєшся тим, що приносить задоволення, то не помічаєш, як плине час. Мій робочий день може бути різним, але в основному – це 24/7, тому що за моїми плечима розгалуджене виробництво і люди, які потребують підтримки.

– Валерію Григоровичу, вже протягом 5 років Ви є депутатом обласної ради. Чи багато звернень від лебединців до Вас було в цьому році?

– Одна справа те, що ми декларуємо на папері, а зовсім інша – реальне життя. Я так кажу тому, що усних звернень набагато більше, ніж листів. Звичайно, кудись втекти в нашій державі, від бюрократії складно але до мене звертаються часто не лише як до депутата, а і як до керівника підприємства і просто земляка.

– А які питання найбільше хвилюють мешканців Лебединщини?

– Найчастіше вони стосуються власного здо­ров’я, підтримки різного роду громадських організацій, стан доріг донедавна був чи не найболючішим питанням.

– Як Ви розпорядилися депутатським фондом?

– Цьогоріч згідно Постанови Сумської обласної ради всі кошти розподілилися між тими, хто потребував допомоги на лікування. Інші роки подібного розпорядження не було, тому орієнтувалися на різноманітні проблеми наших громадян. До мене, як до депутата, неодноразово зверталися керівники різних медичних, освітніх і культурних закладів, що потребували допомоги у закупівлі техніки, ремонтних робіт. Звичайно, намагався не залишитися осторонь їхніх проблем і сприяти якщо не повному, то хоча б частковому вирішенню.

– Меценатство – це важлива частина Вашого життя і громадської діяльності. Назвіть основні його напрямки.

– Є один важливий напрямок – допомога тим, хто цього потребує. Серед тих, з ким ми ефективно співпрацювали, організації інвалідів міста і району, спортивний клуб «Фенікс», Лебединська спеціалізована  школа-інтернат, психоневрологічний інтер­нат, хоспісне відділення, наші захисники, які перебували у зоні бойових дій, недільні школи. Також надавалися адресні допомоги землякам на лікування. Щодо проєктів, які вдалося втілити для нашого міста, це побудова дитячого та спортивного майданчиків, меморіального комплексу «Козацька могила», каплички на честь мучениці Олександри, музею військової техніки. Маю величезне бажання зберегти ці об’єкти для підростаючого покоління.

– Капличка на в’їзді в Лебедин радує зір своєю впорядкованістю і є своєрідною візитівкою міста. Це Ваша заслуга. Цікаво, а що із реставрацією каплички на честь пророка Іллі, про яку Ви колись теж згадували?

– Це те, над чим ми працюємо. Наразі вивчаємо питання, збираємо інформацію. Маємо проблему: споруда знаходиться на території приватного господарства, а господар перебуває в Польщі. Якщо нам не вдасться дійти згоди під час дистанційних перемовин, щоб забрати залишки каплички і відреставрувати її, доведеться будувати нову з урахуванням історичних архітектурних особливостей.

– Валерій Чалий, як відомо, активно відгукується на прохання земляків, які потребують допомоги, займається волонтерською діяльністю. Ви маєте спеціальний фонд для цього, чи це власні заощадження?

– Крім депутатських коштів, це ще й кошти підприємства, а, часом, і мої власні, так як депутатський фонд обмежений, а справ потрібно зробити чимало.

– Створення музею військової техніки під відкритим небом у місті по вул. Сумська – це як данина поваги і пам’яті минулим і нинішнім поколінням військових. Знаємо, що Ви теж багато чого зробили. Цікаво про це дізнатися.

– Це робота командна. Сьогодні лебединці бачать чудовий літак МІГ-29, який став окрасою музею військової техніки, але, щоб цей експонат потрапив до нашого міста, довелося пройти чимало інстанцій, писати листи і звернення. Важливу роль у вирішенні питання зіграв Олег Медуниця. Він хоча й не був депутатом від нашого округу, але гідно представляв інтереси Лебединської громади у Верховній Раді України. І ми вдячні за сприяння. Минулого року ми доставили літак до Лебедина, і почався новий етап – реставрація експоната. Чимало людських зусиль і ресурсів було витрачено, але результат того вартий. Це подарунок від нашого підприємства рідному місту. Сподіваюся, музей військової техніки прикрашатиме Лебедин і нагадуватиме про славні сторінки історії не одному поколінню.

– Яким Ви бачите Лебедин, приміром, через десять років? Наше місто хоча б на декілька кроків наблизиться до Європи?

– Питання досить провокативне, адже,  йдучи на вибори, ми, українці, як правило,  переконані, що ось проголосуємо – і прийде якийсь чоловік чи жінка які вирішуватимуть  всі наші питання і проблеми. А як щодо того, щоб самим починати діяти? Можна почати з малого: прибрати разом із сусідами найближче сміттєзвалище, посадити кілька дерев. Це не складно наблизитися до Європи, але потрібно, щоб наша з вами свідомість стала нарешті європейською.

– У Вас багато однодумців серед земляків? Кому б Ви хотіли подякувати за співпрацю?

– Однодумцями вважаю всіх, хто прагне працювати на благо нашого міста. Тому якщо серед читачів тижневика «Будьмо разом» є ті, хто має ідеї для розвитку Лебедина, запрошую їх до співпраці.

– Валерію Григоровичу, і майже на завершення нашої розмови запитання особистого характеру: чим займаєтеся у вільний від роботи і громадської діяльності час? Відпочивали чи плануєте ще відпочинок у цьому році?

– Люблю відпочивати з користю: вивчати рідний край у подорожах. Особливі місця, цікаві люди, колорит – все це надихає на щоденну роботу. Цього року вдалося побувати кілька днів на березі моря, але й цей час переплітався із робочими моментами, як кажуть, поєднували корисне з приємним.

 

А тепер традиційні 7 бліц-запитань

– Три риси характеру в людях, які Вам особливо імпонують?

– Чесність, порядність,відкритість.

– Чи любите Ви смакувати равликами? Під яким соусом?

– Є в нас в асортименті равлики фарши­ровані «Мюллер по-українськи». Серед компонентів соусу часник та свіжа зелень. Це дуже смачно!

– Вам подобається дивитися, не відриваючись, на вогонь багаття?

– Мабуть, нема тих, кому це не подобається. Люблю спостерігати і за вогнем, і за водою.

– Ви людина віруюча?

– Так, але ці моменти є дуже особистими.

– Який колір Вас найбільше заспокоює?

– Ніколи про це не думав. Але все ж таки, мабуть, блакитний, як колір нашого неба...

– Ви сам водите автомобіль? Якій марці авто надаєте перевагу?

– Так, сам воджу, послугами водія користуюся рідко. Перевагу надаю комфортним автівкам, а те, наскільки престижною чи відомою є марка, для мене питання не принципове.

– До Вас прийшли друзі. Чим Ви їх почастуєте в першу чергу?

– Звичайно, це будуть страви з равликів із нашої сімейної ферми. Нам є чим здивувати навіть найвибагливішого гурмана!

– Дякуємо, Валерію Григоровичу, за цікаві і відверті відповіді. Всіх Вам гараздів на майбутнє!

Розмову віч-на-віч із Валерієм Чалим вели Олена Лубенська та Василь Дацько.

Додати коментар