Розмовляють дві жіночки:
– Оце у нас у селі було храмове свято. Поз’їжджалися родичі до людей, а з ними діти. Бігають на вулиці і грають в латку.
Тільки ж то, як виявилося, латка не проста, а з «коронавірусом». Починають рахувати: «Раз, два, три, чотири, п’ять – ось хто буде заражать! «Коронавірусові» рахувати до тридцяти і тоді йти шукати!» Правила такі: кого «коронавірус» знайде та дожене і до кого доторкнеться, той стає «зараженим». Він тоді гукає: «Лікарі! На допомогу!» Будь- хто «незаражений» може врятувати «зараженого», доторкнувшись до нього обома руками. Але якщо його в цей момент торкається «коронавірус», лікар теж стає зараженим!
– А інтересно, як вони граються в теперішнього президента Зеленського і колишнього президента Порошенка?!
– А дуже просто. Граються так, як і дорослі.
Говорить сердитий чоловік:
– У нас воно завжди так: що не так – шито й крито, що не шито й крито – в корито, що не в корито – літає, що не літає – падає, що не падає – горить, що не горить – гниє, що не гниє – іржавіє, що не іржавіє – тоне, що не тоне – те нами й править.
Розмовляють дві глухуваті баби пошепки, але чути на всю вулицю:
– Пішла я за свій город у лісосмугу качкам молочаю нарвати, аж гульк: на галявинці розстелене одіяло. А на ньому – він голий, вона – гола, і йому – жінка чужа!
– А в масках вони були, чи без масок, бо ж короновірус?!
Розмовляють старенькі бабці:
– Од мого діда утік із загородки бройлер, так він ганявся за ним, аж поки його не спіймав.
– Бройлера? І ледве зловив? Так він же дибуляє зі швидкістю 60 міліметрів за годину!
– Так і мій дід уже, як той бройлер. Його швидкість 50 міліметрів за годину!
– А який же він колись був: бігав, як жеребчик!
– І до тебе, зарази, через два двори забігав також!
Говорять дві жінки:
– Наїлося зеленого без міри, бо ж дурне, – й обдристалося!
– Думай, що кажеш! А то подумають, що ти проти теперішнього Президента!
– Ти зовсім тю-тю? Тепер хіба вже й вавки зеленкою заборонено мазати?
Розмовляють дід і баба:
– Діду, ти бачив, що наша кролиця розклала кроленяток на дві купки? То щоб їм було не так жарко.
– Ні, бабо! То вона в одну купку поскладала красивих, а в другу – розумних!
Говорить дуже сердита молода жіночка:
– Іще півроку карантину, іще півроку дистанційного заняття у школі – і виявиться, що вчителі, в принципі, для навчання дітей не дуже й потрібні. Значить, і зарплату їм треба теж платити дистанційно!
Розмовляють дві молодиці:
– Я розумію: карантин, штрафи, та не пустити дівчинку-підлітка в маршрутку на виїзді з Сум, коли це останній рейс на Лебедин, я вважаю, це вже зовсім! І всі промовчали. Оце вам наш менталітет!
– Можна подумати, один пасажир, що стоятиме, несе небезпеку зараження коронавірусуом. Маячня якась!
Розмови підслухав і записав
Никанор Лагідний.