А було це на Лебединщині, коли активно розвивалось сільське господарство, переробна промисловість, будувались ракетні бази, вдосконалювалась авіація
і авіаційна техніка аеродромного обслуговування. Тому військове містечко в Лебедині було престижним місцем для проживання. Сюди приїздило багато людей, як військових, так і цивільних. Поїзд Смородино-Боромля-Лебединська був постійно переповнений пасажирами. Він рухався з невеликою швидкістю і чомусь (згідно графіка) довго стояв на станції Рябушки, десь хвилин двадцять.
За півгодини до прибуття потягу на станцію приходив місцевий мешканець дід Шпак. Кожний день в будь яку погоду він зустрічав і проводжав всі пасажирські потяги. Зручно вмостившись на лавці, щоб міг бачити всіх пасажирів, хто входить, хто виходить і кожному давав «психологічну» оцінку і якщо треба, то надавав необхідну консультацію.
Ось іде дуже пишна жінка, років сорока, в три обхвата талія, важко перевалюючись з однієї ноги на іншу. Ця точно зранку з’їла повну пательню яєчні, полумисок холодцю гусячого і глечиком молока запила. Зварила на обід чавун борщу з молодим півником. Потім вирішила до обіду відвідати у районній лікарні лікаря, який би прописав їй чудодійні ліки від зайвої ваги.
А ось стоїть з самокруткою в зубах худий та жовтий чолов’яга з засмальцьованими пальцями і курить самосад. Цей уже, як помре, лежатиме собі як Єгипетський фараон. Мумія натуральна. І затрат на муміфікацію не потрібно. Ну а поки що їде на базар, щоб купити пахучого турецького табаку.
А ось струнка і сумна красуня з красивою зачіскою і важкою валізою. Десь допустила «прокол» у взаємовідносинах з чоловіком. Утік з молодою коханкою. Точно їде до ворожки з гостинцями. Кабана не пожаліла, ціле плічко до валізи вперла аби повернути чоловіка в сім’ю.
А ось підійшов молодик із стрибаючим поглядом. Цей точно, щось украв, їде до судді, везе хабара, щоб отримати менший строк.
Підійшли молоді хлопці. Зацвірінчали як горобці. Ці їдуть у профтехучилище вивчати «компресію».
А он іде мужик, за щоку тримається. Мабуть, зуб болить. Що не міг воза зупинити та шпицю в колесі погризти? (Як в народі кажуть). Дивись би, і перестав боліти і їхати нікуди не потрібно.
А он підійшла сумна красуня. Ця цілу ніч проплакала. Обіцяв красунчик одружитись, як тільки, так і зразу. Набрехав і втік. Тепер їде, щоб знайти і врегулювати відносини.
А он перекупка, пре, як трактор, з двома корзинами. Ця і рідну матір продасть за гроші, і торбу вкраде в старця, і в церкву сходить, і гріхи відмолить. Кажуть, що гроші в трьох літрових банках на городі закопує.
Задивився дід Шпак на двох дебелих молодиць, вже і клеймо обом підібрав.
Перебила баба з ціпком. З’явилась перед дідом, як чорт із табакерки і зразу просить консультацію в нього:
«Куди мені вкинути листа та так, щоб швидко дійшов?» «Он, дивись, – каже дід, – у вагоні лючок, підійми його і вкинь свого листа. А щоб швидше дійшов, піди і двічі в дзвін ударь. (На станції висів дзвін і біля нього лежав шматок арматури. Черговий по станції, згідно графіка, відправляв потяг двома ударами в дзвін). Бабуся з ціпком взяла арматуру і щосили двічі торохнула у дзвін, щоб лист швидко дійшов.
Машиніст, отримавши сигнал відправки, посигналив і рушив з місця. Начальник станції вибігає на перон і, побачивши бабу, щосили кричить: «Ти навіщо поїзд відправила? Йому ще 10 хвилин потрібно стояти»
– А мені дід сказав, – перелякано відповіла стара.
– Який дід?
А діда вже й слід охолонув.
Розбирати конфлікти це діло вузьких спеціалістів. А консультації - це благородна справа. Але, як бачите, не завжди.
Пригадав цю історію
Олексій Дученко,
м. Лебедин.