Ганна Михайлівна Лаврінченко може поправу називатися найбагатшою жінкою Кам’яного. І справа не в сріблі-золоті у її господі, як дехто може подумати, а в її родині – великій, дружній, працьовитій та веселій.

П’ять доньок-красунь народила і виховала Ганна Михайлівна. Коли далекого 1989 року родина переїхала до нашого села, жінка не шукала легких шляхів для життя, а відразу ж пішла працювати на комплекс дояркою. Слідом за нею і три її старші доньки: Світлана, Валентина та Тетяна. Ольга та Наталя ще були школярками. Робота кипіла в її руках, всьому, що вміла, навчала й доньок. Валентина до цього часу згадує мамину приказку: «Робіть так, щоб люди після вас не переробляли». Так вони роб­лять і до цього часу, навчаючи вже своїх дітей, а дехто й онуків.

Так у важкій праці, як одна мить, промайнули кращі роки сільської жінки. Стали дорослими доньки, виросли онуки, а їх у Ганни Михайлівни всього п’ятнадцять: одинадцять хлопчиків та четверо дівчаток. Вже й п’ятірка правнучаток підростає.

Є в цій родині ще одна особливість: ніхто з онуків не називає Ганну Михайлівну грубим словом «баба» чи на російський манер «бабушка», а тільки лаконічно й лагідно – бабуся.

Мати-героїня, берегиня справжньої української родини, де панують підтримка, повага та злагода. З упевненістю можна сказати: матір у цій родині вшановують не тільки на День матері, а кожного дня. Тож нехай так буде завжди. Зі святом Вас, мамо і берегине Ганно Михайлівно!

Світлана Левченко,

позаштатний автор тижневика «Будьмо разом»,

с.Кам’яне Лебединського району.