Стрічка новин
Доземний уклін вам, ветерани!: У прийдешні дні Пам’яті та Примирення, Великої Перемоги кожен із нас  долучається до вшанування великого подвигу, який увічнює героїзм, мужність та ЗВІТ народного депутата України Миколи Задорожнього: Шановні жителі 162-го виборчого округу! 29 серпня минув рівно рік, як Верховна Рада IX скликання зібралася на своє перше засідання, Син попрохав: «Поїхали до «Лебедя»: Меморіал слави «Лебедина пісня» в Лебедині є воістину святим місцем. Він споруджений на честь лебединців і жителів Лебединщини, які полягли Стан захворюваності на СОVID-19 : Станом на 18:00 26 жовтня поточного року по Лебедину зареєстровано 19 хворих на коронавірусну хворобу. Всього вже одужали 112 осіб, Валерій ЧАЛИЙ, директор ТОВ «Крук», депутат обласної ради: «Коли ти займаєшся тим, що приносить задоволення, то не помічаєш, як плине: – Валерію Григоровичу, Ви керів­ник досить солідного підприємства – ТОВ «Крук». Цікаво, а чому «Крук»? Проблем додалося: Трохи більше року працює на своїй керівній посаді начальник КП «Лебединська ЖЕК» Іван Соловей. Він був призначений 2 квітня 2019 ...Школа з вікнами у сад: Вона завжди чекає своїх колишніх учнів, які літньої пори з радістю поспішають у її обійми. Пройдуться тінистою алеєю до її Директор Лебединського ВПУ лісового господарства Анатолій ТРОЯН: «Працюємо на результат»: – Анатолію Григоровичу, що для Вас значить заклад, який Ви очолюєте? – ВПУ для мене, як рідна домівка. Докладаємо  чимало зусиль, Недаремно в народі кажуть...: Уманський парк Софіївка був побудований з 1796 по 1800 р.р. на кошти Фелікса Потоцького, що був наприкінці XVIII-го століття одним Світлини: Розглядаю старі світлини... Скільки їх назбиралося за багато років! Деякі пожовкли від часу і неякісних реактивів. Деякі, наче  витвір мистецтва

Розлетілися мої однокласники після закінчення Пристайлівської 8-річної школи по всьому колишньому Радянському Союзу, кожен шукав свою стежину, аби застосувати в житті  набуті шкільні знання і навички.

І лише через 50 років, у 2016-ому, ми зустрілися в рідній школі. В організації цього незабутнього свята взяв активну участь однокласник Микола Гончаренко, який продемонстрував високий рівень відповідальності, уміння знаходити шляхи вирішення проблем, що виникали при проведенні нашої довгоочікуваної зустрічі. Та найважливішим позитивним прикладом дорослого життя Миколи є той факт, що він ніколи не полишав батьківського подвір’я в Пристайловому, прикипів серцем до отчого дому. Тут влаштував власне сімейне життя, дбайливо доглянув батька й матір, дбає про порядок у садибі. Єдина донька Людмила подарувала своїм батькам двох онуків – Сашу  і Владу, для яких дідусь Коля ладен все зробити, якби їх ощасливити. То ж і мчить частенько Микола Дмитрович з гостинцями  власним авто по новій асфальтованій трасі, дякуючи президентському проєкту «Велике будівництво», до райцентру, де тепер мешкає дочка з дітками. А гостинці завжди знайдуться для своїх улюбленців, бо Микола Дмитрович разом із дружиною Марією Іванівною тримають господарство, що приносить в дім достаток і задоволення. Нелегкою працею дістаються такі результати, а щоденними клопотами, бо свою «птахоферму», кроликів, поросяток треба годувати. Любить трудитися Микола Дмитрович, бере на себе всю домашню роботу по господарству – порає город, вирощує неабиякі урожаї зерна та різних овочів. Та ще й встигає доглядати за кількома вуликами, розмовляє зі своїми бджілками-трудівницями, хвалить їх за роботу. І власним трактором-помічником керує хвацьки, без цього виду техніки не обходиться круглий рік. Ще й встигає полагодити електропроводку комусь із земляків, чи то в місцевій школі.

У читачів може виникнути запитання: звідки беруться завзяття, сили і любов до праці у 70-річного чоловіка? Та від його веселої вдачі, від його гри на гармошці, від пісень, які прикрашають його життя, від друзів, які його підтримують, розділяють його інтереси, спільно виконують певні види  сільськогосподарських робіт. Справжньою опорою для мого однокласника є найближчі друзі Віктор Видюк, Микола Горовий, Олег Ревердоренко, Анатолій В’ялков, Володимир Гладишев. А наші часті зустрічі з Дмитровичем розпочинаються і закінчуються піснями, бо, відкриваючи хвіртку, вже чую:«Если бы парни всей земли» або «Ой, ты, зима морозная» чи «Еду, еду на комбайне», і мені нічого не залишається, як підтримувати, доповнювати, бо ми виросли на таких піснях.

Шановний однокласнику Миколо Дмитровичу! Роки пливуть, та й твоя донька уже не Люда, а Людмила Миколаївна. Ми живемо сьогодні, вирощуємо і доглядаємо, допомагаємо і співаємо, дружимо і підтримуємо. Тож, дай Бог, щоб твої урожаї множилися з роками, щоб співала твоя душа довго, щоб багато разів ти почув вітання своєю доньки Люди з ювілеями, які б починалися тими ж словами, що і в день 70-річчя: «Дорогий таточку…».

Катерина Кобиліна,

позаштатний автор тижневика

«Будьмо разом».

Коментарі  
-1 #1 степан 10.09.2021, 21:05
а чому не на украiнських пiснях виросли?
Цитата
Додати коментар